сила порад

— Лєна, ти ж не письменниця.

— Чому ні?

З нею ми дружимо здавна, більш ніж половину мого життя. Вона дуже гарна людина, енергійна, але ми по різному сприймаємо поняття "успішна жінка" та "самовираження".

— Ну от хто тебе визнав? Для того, щоб бути письменником, треба бути кимось визнаною.

Так так, привіт стереотипності.

—  Як це хто мене визнав? Як мінімум, я маю здобуток у вигляді двох всеукраїнських літературних рекордів.

— Та це нічого не значить. Тебе десь згадали? Ти маєш власну книжку?

Тут я подумала про місцеві ЗМІ, які начисто проігнорували наявність у місті чотирьох молодих авторів, які брали участь у встановленні рекордів. У мене багато недобрих слів є для них, але маємо те, що маємо.

— Таку, де я єдиний автор, маю тільки у вигляді рукопису, і то не завершеного. А так є, роман-печворк "Босорка".

— Але ж та книга не видана.

— Електронна книга не перестає бути книгою. Хоча ти маєш рацію, хотілося б потримати нашу книгу в руках.

— Та ну, це буде колись там, а зараз що? Це все пусте заняття. От ти сидиш, щось там робиш у ноуті, і живеш коштом чоловіка. А якщо він завтра тебе покине через те, що не захоче більше терпіти твою бездіяльність, що будеш робити?

Як завжди, я відчула дивний мікс почуттів від думки про розставання з чоловіком. І хочеться, й не хочеться, і взагалі наші таргани давно увійшли в змову, у них інтереси загальні.

— Якщо він захоче так, переїду до батьків, у них оно горище вільне, буде у мене кімната на другому поверсі, так би мовити.

— І пересядеш на шию батькам? 

— Чому на шию? У мене є пенсія по інвалідності, на мої скромні запити вистачить, поки пишу книжку.

Ви теж помічали магію, що витрати збільшуються вчетверо, коли ви починаєте жити разом, а надходження лише вдвоє? Якась дивна математика життя.

— Лєн, ну ти пойми, це все іграшки. Не можна сидіти отак, гратися все життя, і розраховувати, що тебе буде хтось утримувати. Ну що дає отой твій сертифікат? Це ж просто бумажка. Там хоча б мокра печать є?

— Це офіційний сертифікат на гербовому папері про офіційно встановлений рекорд, Оль. От скажи, якщо якась з твоїх малих скаже, що хоче бути письменницею, ти будеш різати їм крила?

— Так. Я їм скажу те ж, що й тобі кажу. Бо письменництво то блажь, прості люди ними не стають. Треба мати професію, заробляти гроші на прожиття, а вже потім писати.

— Не сперечаюся, але ж гарування за мінімалку не єдиний шлях.

— Зато гроші є, в конкретну дату приходять і зарплата, і аванс.  

— Знаєш, мені десятого числа виповняється 34 роки, і єдине, про що я жалкую, що свого часу послухалася таких порад. Мовляв, треба стабільна престижна робота, а все інше тільки хобі. Працювала на одному заводі, у магазинах і на ринку, потім на другому заводі. Наїлася найму по самі вуха, більше не хочу. Не буду. Краще зараз урізати свої апетити на всілякі смаколики та не купувати зайвих лах, витратити час на навчання та практику, щоб потім змогти не тільки себе забезпечити достойним заробітком, а й чоловіку дати можливість нарешті звільнитися з роботи, яка приносить йому одні нерви й порушує здоров'я, — тут я про контент-кріейторство, але таке слово вимовляти не стала, — Гарувати все життя за мінімалку, щоб потім отримувати дві з половиною тисячі пенсії? Не моя тема. 

— Так ти робила в наймі й гроші мала.

— Я робила в наймі та копійки заробляла, нервові зриви та крала у себе ж час на розвиток талантів та навичок, які можуть приносити справжній заробіток та відчуття самореалізованості. 

— Все одно це пуста трата часу, повинна бути офіційна робота. Хоча б прибиральницею. 

_______________________________________________________________

Тільки недавно писала у челенджі про своє оточення, де й читати було не модно. Мої друзі міцно стоять ногами на землі, чесні трудяги, які заслуговують тільки на повагу і розуміння, але з цієї розмови я зробила два висновки:

- по-перше, настав час, коли критика викликає у мене жагу добитися свого й показати, що існує інше життя, де люди успішні фінансово й не страждають від нереалізованих мрій, бо все реалізували

- по-друге, зрозуміло, чому багато підлітків не розповідаються батькам про подібні захоплення