Я почала викладати книгу " Кохання короля". Після того, як король Мартійн зустрів Корнелію і провів з нею ранок, думає тільки про неї. А дівчина це вважає помилкою. І чи правильно зробила пані Фредеріка, головна над слугами, коли збрехала, що Корнелія звільнилася із замку?  Чи дійсно король кохає Корнелію, чи ним заволоділа пристрасть? Судіть самі, а я залишаю для вас фрагмент із книги.

Король Мартрійн покликав пані Фредеріку до себе. 

- Фредеріко, а чому це не видно Корнелії?

- Ваша Величність, вона звільнилася і не сказала куди їде. 

- Добре, іди працюй.

Фредеріка вперше за двадцять п'ять років роботи у замку сказала неправду, вона вважає, що так буде краще. Король не заходить у ту частину замку, де живуть і працюють кухонні працівники, тому може ніколи не дізнатися, що дівчина працює у замку.

Король тяжко зітхнув, йому шкода, що Корнелія звільнилася. Він не розуміє, що з ним, чому дівчина йому сниться, чому він часто про неї думає і ніяк не може викинути з голови. Ніби ж така служниця, як і всі, але щось у ній є таке, що зачіпає струни душі короля. 

Він стряхнув головою і пішов до карети, йому потрібно з'їздити на зустріч із королем іншої країни. Мартрійн щиро вірить, що повсякденні справи держави відволічуть його від думок про Корнелію і він зможе її забути.