Привіт всім, я хочу доєднатись до челенджу Анни Стоун. Розповісти про себе та й взагалі просто поговорити.
Факти про мене:
-
Я немаю псевдоніму на Букнет. Вікторія Грош моє справжнє ім’я (хоча повинно б було бути Вікторія Олійник, прізвище чоловіка). Та все ж у паспорті моє прізвище :)
-
Мені 29 років (фото на заставці зроблене коли мені було 22 роки). Зараз я з червоним волоссям, мої фото можна подивитися в Інстаграмі;
-
Писати почала давно, ще коли вчилась у школі. На сайті Букнет з квітня 2021 року;
-
Серйозно почала писати книги, коли заєреструвалась на сайті;
-
Пишу лише любовні романи (СЛР);
-
Написала дві книги у співавторстві з Софією Вітерець книгу “Інші сторони життя” та з Вікторією Лукашук книгу “Ніколи разом”;
-
Ніколи й подумати не могла, що доведеться їхати з України та жити в іншій країні на іншому континенті (це не через повномаштабну війну, а через те, що одружилась);
-
Живу з 2018 року в США та ніяк не можу нормально вивчити мову (лякає те, що можу зробити помилку, хоча помилки це нормально);
-
На підсвідомому рівні боюсь робити помилки, мені навіть подарувала подруга книгу, яка називається “Безлад”, де тільки помилки й безлад можна робити. Відкривала я цю книгу? Так. Робила я в ній щось? Ні. Якось так.
-
Вчилась на медичного психолога (щоб працювати з дітьми інвалідами) та ніколи не працювала по професії;
-
В дитинстві зовсім не боялась темряви, але зараз я її почала боятись. Також боюсь води (бо тонула) та висоти (а саме впасти, бо є така історія, що забути її ніколи не зможу. Коли впала, бо запаморочилось в голові та вибила передній зуб)
-
Маю ваду, а саме паралізована права сторона (рука не працює та погано ходжу) Тож думаю написати книгу про інваліда (знаю як це бути та відношення до таких як я);
-
Зрозуміла, що життя не справедливе, коли народилась здоровою та після отримала інсульт (у 6 місяців) та всі інші проблеми;
-
Познайомилась зі своїм чоловіком через соц.мережу. Він сказав, що на фото навіть не помітив ніякої вади (бо я навчилась ховати її на фото).
Але життя складається добре, бо є сім’я (чоловік та донька), а також батьки, сестра та бабуся (за якими сумую та хвилююсь за них, бо вони в Україні). Важко знаходитись далеко від сім’ї, коли розумієш, що ти у безпеці а вони — ні. А також приємно знаходитись на сайті Букнет, бо тут багато приємних людей.
Всім гарного та мирного вечора! :)
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнаєте, відверто кажучи, очікувала прочитати щось по типу найулюбленішої страви, або вподобання у музиці... Це доволі серйозний запис, який вартий уваги до вас не лише, як до автора, а як і до особистості. Ваша розповідь змусила мене замислитись. Ви доволі сильна та вольова особистість. Ви молодець, що зважилися написати про це. Я, коли писала факти про себе, завагалася, перш ніж писати, що у мене міопія -3 та астегматизм. І зрештою не написала.
Нехай ваш творчий шлях буде плідним та успішним!❤️ Мій вам поклончик(◍•ᴗ•◍)❤
Вікторія Грош (Rouce), Звичайно цікаво)
Пишіть! Обов'язково пишіть книгу про життя інваліда. Люди повинні знати, як живеться тим, у кого є обмеження та потреба у ліках. Окрім інформативної сторони, це допоможе тим, хто має подібні проблеми, але не приймає себе, робить все, щоб виправдовувати очікування суспільства, часто за рахунок свого здоров'я.
Олена Ранцева, Звісно, напишу. А саме як я це бачу. Це дуже серйозна тема і у ній багато стереотипів, на жаль...
Прочитавши, залишилося враження, наче щойно мала з вами відверту розмову. Бажаю знаходити сили та можливості для того, що важливе. Впевнена, ви обов"язково розкриєте свій творчий потенціал. Нехай шлях буде легкий.
Кейтрін Шкроб, Дякую)
Вітаю! Дуже цікаві факти. Ви сильна! Тому у вас все складається і буде все добре. Як я вас розумію, що ви в США із сім'єю, але частина родини в Україні і це дуже важко. Дякую, що поділилися
Наталія Силенко, Так, це важко морально.
Дякую)
Цікаві факти) Я три роки жила у Польщі і увесь цей час не могла розмовляти Польською. Боялася помилок. Але коли перейшла у спілкуванні на українську у 22 році, й польська у мене непогано пішла. Але я майже відразу поїхала назад в Україну
Вікторія Грош (Rouce), Це так ( Але у мене почало виходити, коли я перестала боятися помилок. Зараз так вчу англійську )
І Вам гарного вечора і настрою! Дякую, приємно дізнаватись про письменників та письменниць, друзів та знайомих з нашого Букнету!
Звичайно, жахливо, що є вада, але видно що ви сильна людина, яку ніщо не зупинить.
Розумників типу «мені легко все зробити однією рукою» багато. З цим нічого зробиш, хай собі йдуть лісом.
А в США так хотів би побувати.. єх, Вам заздрю, хоча звичайно розумію і Ваші почуття.
Дякую що поділились!!! Цей челедж дуже крутий!!
Євгеній Шульженко, Щось однакове, а щось ні. В разних штатах по-різному. Так, в Україні це дивно)
Дуже цікаві факти) і такі щирі і відкриті. У вас, до речі, навіть стиль письма чимось схожий мені з Америкою)). І навіть уявити не можу як то важко коли одна сімя в Україні, а інша з вами)) Успіху вам))
Інна Турянська, Так, про стиль письма я вже таке чула. І проаналізувала свої книги теж це помітила)) Дякую))
Такі цікаві факти про вас). Навіть не уявляю як усе можна робити лівою рукою)— це напевно дуже важко! Дякую, що поділилися)
Вікторія Вецька, Мені кажуть, що типу "Це можна й однією рукою зробити". У мене ж відповідь на це "Покажи приклад, якщо вийде, то я теж зможу". І завжди я права виявляюсь. Мені оце цікаво, коли людина каже, що шнурки на кросівках можна зав'язати однією рукою, то відповідь у мене дійсно така як я написала вище))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати