Сьогодні я прийшла з оновленням "Академії Мірравель". Новий розділ вже чекає на своїх читачів. :)

— Як пройшов останній місяць у Велланії? — розпитувала я подругу, коли ми ввечері після занять сиділи в саду академії.

Теплий осінній вечір огортав сад м'яким золотистим світлом магічних ліхтарів. Листя шаруділо під легким вітерцем, його пряний аромат змішувався із запахом вологої землі, нотками стиглих яблук і ледве вловимим запахом деревної кори. Над головою яскраво сяяли зірки, наче розсипані алмази на темному оксамиті неба. Нагріте за день повітря встигло трохи охолонути, але його прохолода була приємна і освіжаюча. Сад наповнював нас відчуттям спокою та затишку, наче разом із нами й сама природа готувалася до нічного відпочинку.

— По всякому: то весело, то сумно, — зітхнула Ніда, кутаючись у кофту. Вона не любила навіть найменшої прохолоди.

Чого засмутилась Ніда — читайте у сьогоднішньому розділі.

До речі, ви помічали ці кумедні глюки ШІ? Просиш його зобразити зірки і він ліпить їх усюди: на небі, у вигляді ліхтариків, на одязі героїв. Я вже мовчу про те, що добитися від нього різного кольору волосся для героїв майже неможливо. Доводиться редагувати самій.