Вітаю, мої любі Натхненники!!!

Запрошую, до емоційної, відвертої і водночас дуже ніжної історії кохання.

“Книга тут”  #Безкоштовно!!!

— Знаю… я ідіот. Я придурок. Пробач мене. — Проводжу рукою по волоссю і важко видихаю. — Дозволь підійти ближче… 

   — Ні. 

   Я стою в ступорі. Від її “ні” мені шлунок скрутило вузлом. Якщо описати все досконало, в моїх грудях оселився страх. В цю мить я боявся лише одного, що вона ніколи мені не пробачить… і не підпустить до себе. І все через те, що я боягуз, який немов п'явка вп’явся в обіцянку, яку дав давно її брату. Через це я можу втратити шанс бути з тією, від якої божеволію. 

   — Ліє… я хочу тебе… я…

   — Це я вже чула. — Вона видихає, опускає руки, але не для того щоб дозволити мені наблизитись. Лія просто швидко зав'язує волосся резинкою і каже. — І я тебе хочу. Але на цьому ми і поставимо крапку. У тебе з моїм братом своя божевільня, от і тусіть в ній разом, а я в цьому брати участь не буду. 

   Я рушаю до неї і навіть попри долоні Лії, які впираються в мої груди, я умудрився притягнути її до себе. Дивимося одне одному в очі, коли я кажу.

   — А як щодо того, щоб взяти участь в дечому іншому? — Я опускаю руку з її спини до попереку… ми обоє важко дихаємо, Лія вся тремтить і я продовжую. — Давай спробуємо?

    Лія кліпає і з вій падає велитенська сльоза, я нахиляюсь і підбираю її губами. Цілую щічку, потім куточок губ і хочу врешті-решт поцілувати її губи, але Лія впирається сильніше в мої груди і вивільняється з моїх обіймів. 

   — Вже не можу. Так, я божеволію від тебе… поводжуся, як кошеня, яке потребує ласки… мені не соромно за це - бо я відчувала, що подобаюсь тобі… — Її голос тремтить і не дає говорити. Але вона і так достатньо сказала, щоб я зрозумів, як налажав. І що це реально може бути непоправним. 

   — Ліє… я не міг дозволити собі зустрічатись з тобою, бо якщо б щось пішло не так… я б втратив друга. А я йому багато чим зобов'язаний. Але тепер я боюсь, що втрачаю тебе - дівчину, яка вкрала моє серце в саму першу зустріч…

   Дві сльози скотились по прекрасному обличчю Лії, і вона тремтячими губами сказала.

   — Ми б могли спробувати… могли б таємно позустрічатись і подивитись, що з цього вийде. Якщо б все вийшло - ми б розповіли Ілаю і він зрозумів, а ні… тоді ми б залишились друзями… і ти з Ілаєм також. Але, ти навіть не спробував… ти навіть не хотів… Тож…

   Я суплюсь… мені болить чути її слова. Чому? Бо це нафіг довбана правда! Я міг спробувати. Міг заради нас обох. Але я тільки зараз зрозумів, що можу втратити її. 

   — Прошу… дай мені шанс. Спробуємо? 

   Вона дивиться мені в очі. Бореться сама з собою, а потім з болем каже.

   — Вибач, я не можу. Тепер можеш не хвилюватись за обіцянку - ти її не порушиш. І Ілаю тепер немає чого бути наглядачем… я все для себе вирішила. 

   Я знову роблю крок до Лії, але вона хитає головою і я зупиняюсь.

   — Невже це все?..

   — Що саме, Крістіане? Ти мене цілував і відшивав… Якщо ти про це, то так - це все. — Вона Стинає плечима, витирає сльози долонями і додає. — Не хвилюйся, я попереджу дівчат, щоб не робили більше дурниць. І прошу… не йди за мною. Я хочу побути сама. Мені це потрібно. 

Грецькі блискавки” - завершена і безкоштовна. (Передмова до книги “Красунчик з Олімпу”)

Мій телеграм

Мирного неба!!!

Героям Слава!!!