Оновилася книга Хід короля

Уривок з нової глави:

Встаю. Не встигаю й кроку зробити, Дамір за секунду встигає перекрити вихід з кабінету. Нависає зверху, в груди йому дихаю. Дратуюся, що він такий високий, а я мала. Втім, очей не підіймаю. Не можу. Побачить у них минуле. Помітить, що за агресією прихований первісний страх. Боюся, прочитає все, дізнається, і тоді… і тоді Він ніколи не дасть спокою. Він повернеться, як і обіцяв. Повернеться не в ролі помічника мого чоловіка, а в ролі ката. 

Безчесний змушує задкувати. Врешті-решт я знову опиняюся на диванчику. Чоловік присідає, кладе руки по обидва боки від моїх стегон. Проникливо в очі дивиться, прямо та чітко. Демонструє силу, перевагу, впевненість. Повільно оглядаю красиві зап'ястя надто близько до мене. Тату на них. Вени, що виділяються та провокують. А потім в йог очі, у відповідь, в зелену темряву, котра тривожить щоразу більше. Туди, звідки не вибратися. Варто опинитися у павутинні Даміра одразу заблукаєш, полонянкою станеш більше, ніж вже є. 

— Що ти робиш? — тонким голосом.

Обличчя, котре здатне підкорити будь-кого у світі, наближається до мого. Дамір привстає продовжуючи тримати в пасті рук. 

— Брехня, Ніка. Агресія. Бажання перевести тему. Ти захищаєшся. — не запитує, стверджує. 

Зіщулюю погляд.

— Не розумію, яка в біса різниця? 

— Ти — моя дружина.

— На паперах. — видихаю.

— Це нічого не змінює. Правду, принцеса. 

Приємного читання! Бережіть себе!