Перший млинець не нанівець

Привіт всім!

Я тільки починаю свій творчий шлях. Працюю над першою книгою "Оріон: І сонце встає над руїнами" у співавторстві з Avalon Scasgard. Пишемо про постапокаліптичне майбутнє. Ми в процесі написання і в нас попереду ще багатьсько роботи та викликів, які б хотілося залишити не тільки в пам'яті, але й в блозі.

Що можна буде побачити на моїй сторінці:

- дописи про процес написання, про створення світу, персонажів, характерів, тощо;

- як це писати удвох;

- все що надихає на творчість та пов'язане з книгою: музика, арти та багато іншого;

Трохи про книгу:

Після ядерного апокаліпсису минуло приблизно двадцять років. Вижили лише ті, хто на момент катастрофи опинився в бункері чи в глибокому бомбосховищі.

Події відбуваються в бункері, який колись був секретною військовою  базою. Військова верхівка і по цей час міцно тримає владу у комплексі та контролює майже всі сфери життя громадян.

Головна героїня Макс Декер. Дівчина, що втікає від буденного життя цивільної до лав військових. З часом їй відкривається зворотна сторона життя комплексу.

Радий всіх вітати на моїй сторінці!

 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
farculitsa
07.09.2024, 23:08:34

Вже чекаю на все: на Макс, на Раяна, на їхні пригоди й на дописи про те, як вам пишеться) Нехай ваша історія стане популярною!

Owen Wood
08.09.2024, 01:20:05

farculitsa, Дякую)
Будемо потихеньку писати і робити дописи в процесі

Інші блоги
Критика і кому вона тре?
Ось я тут побачила декілька вумних блогів про критику, про те, що є автори які її не сприймають, що хочуть чути лише хороше ( ну так, хто ж не хоче?). І там був коментар однієї авторки( ім'я не скажу). Але панянка дуже висловлювалася
одна з найкращих візуалізацій
Серйозно! Ото вирішила з самого ранку, як тільки мама розбудила, одразу викласти нову глави книги Кішечка, і звично попросила чат GPT візуалізувати її. Моя Міра так захопилася, що видала неймовірну красу: (картинка
Фенікс не просить дозволу
Відродження — це коли ти більше не боїшся згоріти. Бо знаєш: попіл — це не кінець, це ґрунт для сили. Тебе ламали, знецінювали, залишали — але вогонь усередині виявився сильнішим за руйнування. Фенікс не питає,
Оксамит, сталь та смертельна вечеря.
Кажуть, що справжній ворог не той, хто йде на тебе з мечем, а той, хто змушує тебе зняти обладунок власноруч. У новій главі Каліда опиняється в лігві лорда Кантіса. Це місце не схоже на фортецю — воно пахне кедром, вишуканими
Опитування
Коли ви частіше читаєте книги на Букнет? Думаю змінити час виходу нових розділів для "Я тебе спіймаю"
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше