Історія про історію “ Закон збереження мрії “

Приймаю участь у флешмобі, започаткованому Дмитром Євтушенком. 

Кожна книга, як людина, має свою історію народження. Розкажу вам про  дилогію, що започаткувала мій найбільший цикл. 

Так вже я влаштована, що книги свої обдумую довго. Ось і ця замислювалася ще десь в році дев’ятнадцятому, а може й раніше. Любила я тоді фентезі про потраплянців, читала багато, але все воно було про наших, що попали ТУДИ. Мені ж подавай щось незвичайне, не таке як у всіх. Кортіло почитати про тамтешніх, що попали СЮДИ. От і скористалася я всім відомим принципом: Хочеш прочитати книгу якої не існує? Напиши її!  

В той період у мене було багато іншої роботи, і я, в принципі, не збиралась втілювати свій задум невідкладно, тим більше, що жанр був для мене новий. Але трапився ковід, карантин, і  раптом у всіх з’явилося достатньо вільного часу. От я і приступила до написання. 

Почала з другого розділу, з подорожі Таріса. Момент з поїздом стояв перед очима, і сам неначе лягав на папір (тобто у пам’ять пристрою). А далі мені було неймовірно цікаво дивитися на наш світ очима прибульця і описувати його враження. Писалося легко. Незчулася як дійшла до інтермедії після чого змушена була повернутися до витоків і написати початок  історії. Напевно, якби не ковід, я б не починала  книгу з розповіді про страшну епідемію, а тут само собою вийшло. Що поробиш, що бачу, про те й співаю. 

Роман мав робочу назву “Візит з чорного ходу”. Закінчувався він поверненням героя у свій світ, але багато питань, що піднімалися по мірі оповіді, залишилися без відповіді.  Зрозуміло, подібний фінал не міг задовольнити ні мене, ні моїх читачів. Продовження напрошувалось само собою.

До другої книги з робочою назвою  “Сніг на голову ентара”, я приступила коли “Візит” вже публікувався. Це був мій перший досвід в написанні книг “сьогодні на завтра”.  Мені було цікаво чи витримаю я темп, чи не виб’юся з графіку. Витримала, не збилася, епілог дописала за день до закінчення публікації. Але сам процесс мені не надто сподобався, не люблю я скажених гонок. 

Дилогія одержала спільну назву ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ МРІЇ. 

Про жоден цикл я тоді не задумувалась, гадала цим і обмежусь. Але поки  працювала над другою книгою, зрозуміла, що зупинятися рано, і намітила на майбутнє ще два романи. З дилогією їх об’єднували світ під назвою Таріон і ідея - ті самі закони збереження, які охоплюють всі сфери буття Таріону і яких, хоч-не-хоч, а треба дотримуватися, щоб життя тривало далі. Однак це вже інша історія про історію, яку я повідаю вам пізніше.

Отже книга побачила світ у 2020 році і чудово почувалася відразу на кількох сайтах. А потім війна одним махом перекреслила всі мої творчі здобутки. Вранці 22 лютого я зрозуміла, що не хочу паскудити свої твори мовою ворога і мені треба починати все заново. 

Майже два місяці я переписувала все, що було опубліковано раніше.  На українську перейти було не важко. І чого не здогадалась зробити це відразу? Сама собі дивуюсь. 

Навесні 2022 року роман-дилогія ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ МРІЇ став моїм дебютом на Букнеті.

Коли пишеш книгу, завжди намагаєшся йти в ногу з часом, от тільки життя інколи робить такі несподівані повороти, що написане вмить може  втратити актуальність. Сьогодні, через п’ять років після написання, я питаю себе, чи є в книзі щось, що мені не подобається, що здається зайвим і непотрібним. І відповідаю: так, є. Була тоді  в нашому світі людина, якою я  щиро захоплювалася. От і вклала це захоплення в уста своєї героїні. Як виявилось, дарма. Тепер мушу визнати: якби мала я хоч трохи пророчого дару, ніколи б не стала згадувати в книзі про Ілона Маска. У всьому іншому книга і до нині актуальності не втратила. Її продовжують і зараз активно читати. 

Цього року я збагатила публікацію ілюстраціями, згенерованими штучним інтелектом. На мій погляд, вийшло цілком вдало.

Ось така історія про історію. 

Запрошую приєднатися до читання всіх, хто полюбляє пригоди і фантастику.

Дилогія ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ МРІЇ читати ТУТ.  

Підписуйтесь на автора, коментуйте і ставте  лайк!