Мені не подобається головна теза, яку сьогодні в мережі пропагують мало не всі інфоцигани. Ті самі, що звуться психологами, подають складні теми під соусом смішних відосів, а ми їм віримо.

Всюди торочать про токсичні стосунки, і всі хором шукають вади в своїх партнерах, щоб вчасно помітити "червоні прапорці" і втекти.

То втеча є рішенням всіх проблем на світі?
Аж ніяк! Від себе не втечеш.

Якщо тікати кожного разу, коли тебе щось налякає, ти приречений на самотність та життя в страху.
Навіщо відкриватись людям, якщо вони можуть тебе образити?

Навіщо бути щирим і відкритим у своїх бажаннях, якщо тебе можуть не зрозуміти?

Навіщо кохати, якщо стосунки можуть бути невдалими?

Ну звісно ж краще всім казати, що життя не таке, яким ти його собі нафантазував, тож обираєш бути стражденним самотнім вовком чи вовчицею. З цинічним поглядом говорити друзям та знайомим, що цей світ тобі абсолютно зрозумілий, і тікати в свою шкаралупку.

Страждати)

Вибір за вами, дехто бачить невимовне задоволення в таємничих стражданнях.
А я вам кажу, що треба мати сміливість бути собою і боротись за своє. Іноді для цього достатньо не мовчати, а відкрито говорити про те, що болить та бентежить.

Кохання не про зону комфорту, а про вміння не боятись невідомого та пірнати в невідомість з вірою в краще.

Сьогодні опівночі глава від Славка)

https://booknet.ua/book/obirayu-sebe-b425939