Для мене теж звуки, але не музики, а звуки природи: вітер в листі дерев, шум води в річці, навіть звуки грому. А ще дорога на самоті й неважливо чи піша прогулянка, чи автомобіль, чи потяг.
Для мене музика - це фон під який я пишу. Натхнення скрізь. Кава зранку, якою я мала необережність обпекти губу; відсутність світла розкриває більше думок; лайка сусідів крізь стінку теж надихає... Я спостерігаю і надихаюся.
Залежить від того, що я хочу написати. Якщо трилер — важка музика, а якщо фентезі — п/ф. Якщо ж жахи — згадую колишнього (вибачте, не втрималась, щоб не пожартувати).
Ірина Скрипник, Доречі, музика дійсно дуже впливає. Але в мене якесь спотворене сприйняття))) я можу слухати Петрівну і уявляти містичну сценку. Можу слухати Slipknot і писати любовну сценку. Якось так)))
Привіт!
Щось колись таке подібне обговорювали.
Особисто я вважаю, що ми, письменники (або я просто приписав себе до них), як губка або гриб. Ці дві «штучки втягують в себе все, що навколо. Музика, фільми, емоції, подорожі, тяжка робота, сварки, сміх, сусід з перфоратором. Все! І коли цей мікс і голові закипає, ми трошки посолимо, помішаємо і зробимо вогонь на мінімум. А далі.. далі, Ви створюєте Це!
Головне бути відкритим, звертати увагу на все, сприймати це все! Ух. Аж захотілось щось дописати)
Я люблю спостерігати за людьми. З них малюю своїх героїв. Слухати їх розмови. З цього народжуються діалоги. Дивитися на їхні жести і міміку, звертати уваги на деталі одягу і прикраси.
А ще, я люблю подорожувати. Це дає нових вражень.
Але найбільшим натхненником наразі є море.)))))
Я хотіла дати своїм першокурсникам один день без занять. Ну… майже. ? На самій вершині Драксарії відкривається Арена Чорного Сонця. Вісім платформ підіймаються з-під землі. Вісім найкращих пілотів Академії. Вісім
Привіт вам) Прода на книгу “Обійми за регламентом” на сайті) — А як же Флай? — А що з нею…? — кліпнула вона, ледь поправляючи футболку, але вона відразу ж спала на інше плече. — Вона ж спить. —
У моїх книгах другорядні персонажі не менш цікаві і важливі, ніж головні. Завершальна книга дилогії «Обов’язок королеви» рухається до фіналу. Сьогодні арка нашої милої Кегати закривається хеппі-ендом. Зранене
– Ви навіть моє ім’я запам’ятали? – тихо запитала я. А на серці чомусь стало тепліше, попри його тон. – У мене хороша пам’ять, – посміхнувся він. – Це все, пані Флетчер? Відчувши, як запалали щоки,
Декілька візуалів до Темного, щоб згадати як це було в момент написання. Я майже кожен день анонсувала новий розділ під час написання. Зараз же можна придбати книгу повністю, і прочитати запоєм))) Зображення обрала
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене теж звуки, але не музики, а звуки природи: вітер в листі дерев, шум води в річці, навіть звуки грому. А ще дорога на самоті й неважливо чи піша прогулянка, чи автомобіль, чи потяг.
Хелен Куб, А я просто божеволію від звуків вогнища!
Для мене музика - це фон під який я пишу. Натхнення скрізь. Кава зранку, якою я мала необережність обпекти губу; відсутність світла розкриває більше думок; лайка сусідів крізь стінку теж надихає... Я спостерігаю і надихаюся.
IRMA SKOTT, Ооо! Саме це я теж написав) Згоден з Вами!!!
Залежить від того, що я хочу написати. Якщо трилер — важка музика, а якщо фентезі — п/ф. Якщо ж жахи — згадую колишнього (вибачте, не втрималась, щоб не пожартувати).
Ірина Скрипник, Доречі, музика дійсно дуже впливає. Але в мене якесь спотворене сприйняття))) я можу слухати Петрівну і уявляти містичну сценку. Можу слухати Slipknot і писати любовну сценку. Якось так)))
Привіт!
Щось колись таке подібне обговорювали.
Особисто я вважаю, що ми, письменники (або я просто приписав себе до них), як губка або гриб. Ці дві «штучки втягують в себе все, що навколо. Музика, фільми, емоції, подорожі, тяжка робота, сварки, сміх, сусід з перфоратором. Все! І коли цей мікс і голові закипає, ми трошки посолимо, помішаємо і зробимо вогонь на мінімум. А далі.. далі, Ви створюєте Це!
Головне бути відкритим, звертати увагу на все, сприймати це все! Ух. Аж захотілось щось дописати)
Натхнення не потрібне, коли ти бачиш історію на власні очі та проживаєш її разом з ними...
Я люблю спостерігати за людьми. З них малюю своїх героїв. Слухати їх розмови. З цього народжуються діалоги. Дивитися на їхні жести і міміку, звертати уваги на деталі одягу і прикраси.
А ще, я люблю подорожувати. Це дає нових вражень.
Але найбільшим натхненником наразі є море.)))))
Галина Левтер, Згідна з вами. 70% образів моіх героїв - це справжні люди✨
Прокручування і візуалізація улюблених сцен з книжок в голові
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати