Вітаю, любі чітачі!

Додано новий розділ! Поки Вельда вимушена чекати, коли минуть два роки, доведеться вам також запастися терпінням. А тим часом є можливість познайомитися з новими героями, які зовсім не випадково з'явилися в цій книзі.

https://booknet.ua/book/ta-shcho-probudzhu-dar-b428367

Уривок:

«Ітмар пробирався ринком крізь натовп, коли хтось зіштовхнувся із ним.

– Ой, перепрошую, – це був той самий хлопчина.

– Та нічого, – сказав Ітмар і пішов собі далі, аж раптом відчув незвичну легкість біля правого боку. Він глянув униз і схопився за порожнє місце, де раніше висів гаман.

– Ах ти ж... – розлючено проричав він, розвертаючись та зриваючись з місця.

Темноволоса голова хлопця манячила між покупцями, він віддалявся широкими кроками, а потім озирнувся і кинувся навтьоки. Ітмар мчав за ним, відштовхуючи перехожих. Хлопчина перестрибнув через кошик із капустою та навмисне перекинув його. Качани покотилися Ітмарові під ноги, але він вдало оминув їх. Ледь не врізався в мужика, що вів за собою козу, відсахнувся від її рогів. Спритний та верткий злодюжка пірнув під прилавок, вискочив в інший ряд. 

Ітмар продерся туди крізь вузький прохід, який знайшов трохи далі, крутив головою, бо хлопець кудись подівся, нарешті вгледів його та кинувся навздогін. Той натягнув на голову якогось кашкета і сподівався, що змінив зовнішність, до того ж не біг, бо це привертає увагу, а швидко йшов, намагаючись злитися з натовпом. Йому вистачило витримки не озиратися, а коли він все-таки зиркнув назад, Ітмар був майже поруч. Темні очі хлопця налякано розширилися, він знову рвонув уперед, аж той кашкет злетів із голови».

Дякую всім, хто читає, хто приєднався!