Детективи

Добрий ранок вам. Читали проду на "Есміну"? Наступна опівночі теж.
 

— Я завжди поруч з тобою, де б ти не була. Ти ж знаєш...І завжди кохатиму тебе, що б не сталося.

— Навіть якщо я перетворюсь на камінь...?




А поки ви читаєте, розповім вам про написання детективів. Насправді, це той самий жанр, на який ніколи не можна попередити реакцію читача. В голові автора все може бути зрозумілим, а от в читача можуть виникати питання. Або ж навпаки, коли автор думає, що занадто накрутив, а потім читає в коментарях розгадку до якої читачі дійшли самі. І ти до останнього не розумієш наскільки вдало ти написала книгу, бо одним читачам все зрозуміло, а іншим занадто заплутано.

Які ваші улюблені детективи?

Телеграм

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Аня Осадчук
01.09.2024, 11:47:42

Люблю класичні Агата Крісті, Еллері Квін і звісно Конан Дойль.

Юлія Богута
01.09.2024, 13:24:31

Аня Осадчук, Читала теж) Фільми теж круті зараз. Багато цікавого

Інші блоги
Трохи котячої магії удачі ☘️
☘️ Святого Патрика святкують всі — навіть чорні коти! ⠀ Сьогодні чорний пухнастик у зеленому капелюсі не просто стильний — він офіційно приносить удачу! ฅ^._.^ฅ ⠀ ⭐ Замість підкови — золота
Фінальний вибух
Кішечка Коли я починала писати цю книжку, то десь у туманному майбутньому вимальовувалося зовсім інше закінчення. Але ми письменник народ вразливий, легко надихаємося будь-чим. Іноді воно дуже неочікуване. Увага!
♡ Файвел
Вітаю, друзі! Віддаю вам передостанній розділ слеш-роману «Файвел» і нагадую, що ця історія стартувала в рамках флешмобу «Різнобарвне кохання» від Чарівної Мрії. Цитаза з Розділ 16. Файвел Бувай, мій
Нова обкладинка для "Монстри не питають"
Я вирішила змінити обкладинку науково-фантастичної книги "Монстри не питають" Книга вже завершена і повний текст безкоштовно доступний за посиланням. Книга бере участь у конкурсі фантастики Код всесвіту &n
Травма фізична і психологічна
(Норман до травми) “— Невихована тварюко! — Рявкнув граф, кидаючи поводи Томасу й зістрибуючи з коня. Він підійшов близько до сина й подивився на затихлого хлопчика. — Пробач, татусю, пробач, пробач…
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше