Прода опівночі та трохи психів

Прода на "Есміну" опівночі.
 

— А ти знала, що мертві люди можуть померти знову...?



Для любителів закінчених книг — "Психолог для психолога". А то щось сьогодні всі нервові. Бурі магнітні чи що.
 

— Я ж не повний псих, Сем! — обурено вигукнув він. — Я ж в своєму житті нічого поганого не робив!
— Та що ти кажеш! — згадала про їхні війни з Лайтом. — А як же твоя вендета зі Смайлзом?
— То справа честі була! Не міг же я тебе віддати в руки першому збоченцю, якого побачив! — злився кіт в трубку. — Та й зараз я не впевнений, що він буде тебе доглядати так, як треба. Цей шкіряний Бородач навіть їсти тобі не може приготувати. Ти ж з ним пропадеш!




Телеграм

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Майська
31.08.2024, 20:45:54

Я щось теж сьогодні психована, то ж точно бурі))

Показати 3 відповіді
Юлія Богута
31.08.2024, 22:03:59

Іра Майська, Співчуваю))) хоча від дощу я б не відмовилась зараз

Інші блоги
Трохи котячої магії удачі ☘️
☘️ Святого Патрика святкують всі — навіть чорні коти! ⠀ Сьогодні чорний пухнастик у зеленому капелюсі не просто стильний — він офіційно приносить удачу! ฅ^._.^ฅ ⠀ ⭐ Замість підкови — золота
Фінальний вибух
Кішечка Коли я починала писати цю книжку, то десь у туманному майбутньому вимальовувалося зовсім інше закінчення. Але ми письменник народ вразливий, легко надихаємося будь-чим. Іноді воно дуже неочікуване. Увага!
♡ Файвел
Вітаю, друзі! Віддаю вам передостанній розділ слеш-роману «Файвел» і нагадую, що ця історія стартувала в рамках флешмобу «Різнобарвне кохання» від Чарівної Мрії. Цитаза з Розділ 16. Файвел Бувай, мій
Нова обкладинка для "Монстри не питають"
Я вирішила змінити обкладинку науково-фантастичної книги "Монстри не питають" Книга вже завершена і повний текст безкоштовно доступний за посиланням. Книга бере участь у конкурсі фантастики Код всесвіту &n
Травма фізична і психологічна
(Норман до травми) “— Невихована тварюко! — Рявкнув граф, кидаючи поводи Томасу й зістрибуючи з коня. Він підійшов близько до сина й подивився на затихлого хлопчика. — Пробач, татусю, пробач, пробач…
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше