Як не опускати руки?

Як ви ставитеся до хейту? Або як не опустити руки і не з'їсти себе морально за думки інших?

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Аріда Демоніар
01.09.2024, 00:25:57

Уявіть, що у того чи тієї хто вас хейтить залишився тільки один єдиний зуб. Та і той, падлюка, мало того, що ниє, так ще й
свербить, зараза. От воно бідненьке і нещасненьке чухає об Вас той свій зубчик. Може і вкусило би, але боїться, що взагалі беззубе залишиться.
А якщо говорити трохи по-іншому, то просто запам'ятайте: хтось може бути кращий за Вас, хтось може бути гірше. Але ніхто не буде такою, як Ви — зі своїми власними мріями, помилками, тарганами, врешті-решт. І взагалі, постарайтеся відноситися до цього з таким собі пофігізмом.

Досить легко... Уявляємо, як готуємо тих хейтерів на сніданок... =D
Або просто починаємо розуміти, що вони такі ж люди, і їх хтось образив. От вони намагаються так само когось образити, щоб позбутися нешативу)

Показати 6 відповідей
Іра Майська
31.08.2024, 11:30:03

Дмитро Євтушенко, Добре-добре. Я – могила))))

avatar
Ліна Діксон
31.08.2024, 09:57:30

Я опускала руки, але не через хейт. Точніше через хейт, а точніше самокритику ಥ⁠‿⁠ಥ. Іноді можу настільки себе зацькувати... Навіть без вагомої причини. І не важливо, чи я пишу, чи музикую, чи малюю і так далі. Але у будь-якому випадку, щоб там не було, варто закрити вуха і продовжувати робити. Чи то вам якась власна підсвідома сила шепоче, що у тебе нічого не виходить, чи хтось інший. Чорна смуга завжди пройде, але може разом з собою забрати бажання щось робити, тому варто опиратися та наполегливо працювати, аби руки не опустилися)

Показати 4 відповіді

Lina Dickson, Є різниця між самокритикою та самобічіванієм..... Ви описали друге. І це погано

avatar
Ірина Скрипник
31.08.2024, 08:30:14

Зʼїсти тих, хто навʼязує вам ці думки

Показати 3 відповіді
Ліна Діксон
31.08.2024, 09:58:03

Дмитро Євтушенко, ;) )))

avatar
Ірина Скрипник
31.08.2024, 09:39:16

Уривок з мого оповідання «Той, хто малює мангу»:

——— Якщо цього достатньо, щоб твої руки опустилися, — раптом почувся його голос за моєю спиною, і я завмерла. — Тоді тобі точно не місце серед творчих людей. Тут всі вороги один одному.

avatar
Віка Лукашук
31.08.2024, 08:51:19

Зазвичай, я таки з'їдаю))) Хах)
А якщо подумати, то можна радіти, що маєш першого хейтера. Бо це означає, що ти доволі популярний:)

Хоча от я, якщо хтось скаже, що погано пишу, то писати не перестану. Проте буду намагатись покращитись. Та якщо маєте хейтера, то танцювати під його мелодію безглуздо. Ці люди просто хочуть, аби ви перестали творити.

Останнім часом й сама опускаю руці) Не через хейт, ні. Просто не знаю чи взагалі варто щось робити, і т.д. Напевно, осінь діє. То в такі випадки намагаюся відволіктися. Наприклад, малюю) Хоч й не ідеально, проте це дає змогу зануритись в щось інше та відпустити погані думки:)
Тож пишіть, руці не опускайте, бо прилетить у віконце зла сова, що буде не давати спати усю ніч:) Агась, я таке можу, хах)))
Дякую за чудовий блог! На все добре)

Спробуйте нагадати собі прислів'я: собаки гавкають, караван йде.

Інші блоги
Talis est Obsessio: Князь Безодні у небезпеці✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels Глухим звуком метал вдарився об землю. А тоді демониця перемістила їх із Асмодеєм, лишивши Ізуель саму.
Talis est Obsessio: виховна робота✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels – Хтось прийшов? – спитав Тай. – Так, розгнівана Емерод! – вдаривши двері ще дужче,
Рухаємося далі!
Невелике повідомлення всім тим, хто читав першу книгу циклу Фейрія, яку днями було успішно завершено, і, сподіваюся, почав знайомитися з другою. Вона буде опублікована в досить стислий термін — до 15 липня. Візуалізації,
Якщо ще не читали - "Фатальна ПІдмІна"
Запрошую вас до завершеної книги «ФАТАЛЬНА ПІДМІНА» — історії, яка захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого фіналу. Це роман, який можна проковтнути за кілька годин або розтягнути на декілька вечорів,
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше