Друзі, сьогодні я відкрила передплату на роман "Заручниця"!Ціна в перші дні передплати буде мінімальною! 

Ми з донькою спокійно йдемо по вулиці, коли нас викрадають незнайомі люди. Справжнім шоком для мене стає те, що мій чоловік - ігроман, і має величезні борги. Я маю залишатися заручницею в домі його кредитора, поки Олег їх не поверне...

Він наближається до мене. Дивиться прямо в очі, а я відчуваю, як його аура тисне на мене. Він сильний і небезпечний… Це відчувається в кожному його кроці, в його поставі, в погляді, абсолютно в усьому.
Підходить дуже близько, майже занадто, я хочу зробити крок назад, але за мною диван.
— Я знайду гроші, — белькочу я, намагаючись не дивитися йому у вічі. — Скільки треба? Я спробую все повернути, тільки відпустіть нас з Мартою…
— Чотири ваші квартири, — шепоче він мені в губи. — Де вчителька зможе взяти такі гроші?

Продовження - щодня о 21.00!

Буду дуже вдячна, якщо ви підтримаєте мене і придбаєте книгу саме сьогодні. Адже попереду - найцікавіше! 

Ось уривок  з платної глави, яка вже викладена на сайті ( так, це глава від Тимофія!)

Склянка за склянкою, я намагаюсь забутись. Мої думки кидає з крайнощів в крайнощі: я то хочу забути Ярину, то навпаки, кинутись назад до неї.

В якусь мить все ж відставляю склянку і беру телефон. Спочатку думаю набрати її, але все ж потім вирішую таки поїхати. На машині в такому піддатому стані їхати не варіант, тому викликаю таксі. Швидко вмиваюсь, щоб хоч трохи привести себе в порядок, а потім йду до таксі. 

Вже почуваюсь трохи краще, ніби я й не зовсім пʼяний. Зараз навпаки думки ніби прийшли до ладу, я розумію, що не зможу без неї. Якщо їй це так принципово… Добре, я буду шукати варіанти. Головне, щоб Ярина була зі мною.

Коли підʼїжджаю до її будинку, то мені на диво легко на душі, я відчуваю, що вчиняю правильно.

Прошу таксиста почекати внизу, а сам йду до її підʼїзду. Ліфт чекати ліньки, тож йду сходами. Навіть не йду, майже біжу. На диво, зараз мені зовсім не страшно взяти і повністю змінити своє життя. 

Це правда, якщо вона буде зі мною, я впораюсь, вона має рацію… Мені страшно отак оголюватись перед нею, бути вразливим, але, певно, для людей, які планують завжди бути разом, нормально показувати всі свої сторони, навіть вразливі.

Я стукаю в двері. Думаю, що хоч вже й перша ночі, вона навряд спить після нашої сварки. В дзвінок не дзвоню, щоб не розбудити малу.

Двері відчиняються, і я бачу на порозі… Олега. Він здивовано дивиться на мене. 

— Чому ти тут? — все ж виривається у мене.

— Бо це мій дім, — відповідає він. 

— Ти зрадив їх, ти не маєш права бути тут… — шоковано кажу я. — Вона не могла впустити тебе. Вона не кохає тебе…

— Ти зробив Ярині боляче, вона дуже переживала, — відповідає він, насупившись. — Зараз спить, я не буду її будити, щоб вона знову розхвилювалася… Думаю, тобі краще піти. 

— Чому ти тут… — знов повторюю я. — Ви знову разом?

Він якусь мить дивиться на мене, а потім мовчки киває. 

— Вона моя дружина, і ми помирилися, — каже Олег. — Я більше ніколи не буду грати, не підведу Ярину. Адже вона дала мені ще один шанс…

Хочете дізнатися, що було далі? Купуйте "Заручницю" прямо зараз, поки ціна на неї не зросла!