Запрошую підтримати автора романтичних детективів Макса Дикого та придбати його новий роман "Служниця мільярдера"!  Тільки сьогодні на цю книгу діє єдина знижка в передплаті!

Віта: "Щоб помститися за смерть сестри, я влаштувалася у його дім служницею. Але виявилося, що в нього і без мене ворогів вистачає. А потім я закохалася."

Кір: "Моя дружина зрадила мені, тепер я не вірю в кохання, проте маю коханку і на все згодну секретарку. У мене купа ворогів і я постійно під прицілом, а тут ще ця нова служниця."

Уривок для вас:

У холі було порожньо, я вже збиралася рушити на другий поверх, щоб покласти речі і перевдягнутися, як почула голоси за причиненими дверима вітальні. Один із них належав Кіру. А другий… я прислухалась. Невже він говорить з Алісою? 

Мимоволі я зупинилась, затамувавши подих, боячись навіть поворухнутися, щоб не видати себе. Та, схоже, вони були настільки зайняті одне одним, що не почули б нічого…

—…ти ж розумієш, це ніколи не зміниться, — тихо сказала Аліса. — Які дурниці я б не робила раніше, все одно мої почуття до тебе все ті ж. Я кохаю тебе… Я розумію, що винна перед тобою, знаю, що ти все ще ображений, але раз ти ображений, хіба це не значить, що ти все ще щось відчуваєш до мене?… 

— Значить, — все ж здався він. — Відчуваю, мені набридло це заперечувати перед самим собою…

Мені аж подих перехопило, і я змушена була вхопитися за стіну, щоб не впасти. Отже, це правда, мені не привиділося. І тому він вчора був такий холодний зі мною… Він усе ще кохає Алісу, а я була лише тимчасовою заміною. Тепер же заміна вже не потрібна… На очі навернулися сльози, все було як в тумані…

Та раптом я почула кроки на сходах, і відразу відступила від дверей вітальні. Визирнула в хол і побачила Ліну. Вона очікувально дивилася на мене. 

— Привіт, я вже повернулася. Може, зробити тобі какао? Я зараз перевдягнусь, розпакую речі і все буде, — я усміхнулась до дівчинки і зробила крок їй назустріч, але коли опинилась близько і хотіла заправити їй пасмо волоссячка за вушко, вона відхилилась.

— Моя мама повернулась, — тихо сказала малеча, дивлячись мені в очі. — Вона повернулась і може залишитись, якщо ти підеш. Якщо ти не покажешся йому зараз…

В цю мить на очі дівчинки, яку я вже вважала мало не власною дитиною, навернулись сльози. Вона намагалась не плакати, але сльози все збирались і збирались в маленьких оченятках і коли вона все ж блимнула, покотились по щоках:

— Мама вже раз кинула мене… А ти хороша… Я маю хотіти бути з тобою… Хотіти, щоб ти залишилась з татом, — прошепотіла вона.

— Але ти не хочеш?... — відповіла я тихо.

В цю мить вона схлипнула і тепер вже остаточно заплакала. Ні, вона не кричала, як малі діти, чи щось таке.

— Пробач, пробач Віто… Ти хороша… — схлипувала вона. — Але тато так кохав маму… Він завжди чекав на неї. Завжди чекав, аж поки не зустрів тебе…

Підтримайте Макса, адже він дуже старається, пишучи цей роман. Купуйте "Служницю мільярдера" лише сьогодні  усього за 39 грн, щоб дізнатися, які ще неймовірні сюрпризи він для вас приготував!