Тільки у мене так? Починаю писати книгу з самого початку, потім в голові з'являються ідеї для її середини. Застрягаю, бо не знаю, як би неї дістатися, а потім починаю писати великі шматки того "що буде колись потім", сподіваючися потім все це якось склеїти)
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗастрягати, це нормально. У мене теж так буває, у такому разі я відкладаю книгу на день – два, не пишу. Звільняю свій мозок від навантаження)) потім з'являються й ідеї, як продовжити та розвинути свою книгу далі. Якщо справді глухий кут, але знаю середину, то треба придумати поштовх, розвиток далі, і тоді він з'єднується з серединою) у мене проблема з кінцем книги завжди є, воно не закінчується))
Arachne, Ооо, так, кінець книги - це той ще квест)
Це нормально. Ви ж не робот, що працює по алгоритму. В вас будуть з'являтися нові ідеї.
Головне - не застрягати на них. Записувати - добре. Але намагатися усе це у нинішній твір вписати - не дуже. Записуйте, зберігайте. Може знадобиться. А може - щось з цього виросте у зовсім новий твір пізніше)
Це чорнетки, а не шматочки пазлу, призначені для того, щоб доповнити саме цю картинку.
Є автори, котрі так і працюють. Пишуть багато шматків, а потім - збирають їх до купи, наче пазл. У кожного свої методи :)
Натхнення вам.
Anrimoto, Будь ласка)
Якщо я десь застрягаю, я просто намагаюсь переключитись на інше: малювання, читання, прогулки, кіно. В крайньому випадку, смаколики. Смаколики, до речі, ще жодного разу не підводили. З ними мозок завжди відпочиває
Ірина Скрипник, ☺️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати