Вітаю, любі!!!

З днем ангела усіх, Наталочок, Наталюсь, та Наточок!!!

Миру Вам, любі, здоров’я, злагоди, достатку, та Божої опіки!!! Обіймаю!❤️

Запрошую до оновлення, новинки. Новий розділ, «Статусу королеви», вже на моїй сторінці.

Уривок.

— Арсене, що це? Гаразд, бабуся..! Її я ще можу зрозуміти... — дівчина шморгає носом та продовжує. — Вона боялася, що не виживе, хвилювалася за мене... А ти? Навіщо я тобі?

— Я просто хочу тебе за дружину, — сухо відпалюю на її запитання. Вона вивела мене зі себе, тому ніжитися з нею не збираюся.

Єлизавета знову великими очима дивиться на мене, а тоді зі свіжими сльозами зривається.

— Ти...! Ви..! Як же у вас все просто! — волає дівчина. — А як же я?

— А ти дала свою згоду на наш шлюб, бо без твоєї згоди, не була б підписана ця угода.

Єлизавета кидає угоду на стіл, й розлючено шипить.

— Я на наш шлюб згоди не давала. І заміж за тебе не вийду. Це підстава!

Розвернувшись Єлизавета поспішно йде на вихід з кабінету. Її поведінка, мене нервує ще більше, тому волаю їй у слід.

— Мала, повернися! Я тебе не відпускав.

Та вона йде наче не чує, голосно гримнувши дверима. Я лише зітхаю. Забираю угоду, і кладу у сейф...

Новинка тут...

Історію, Кароліни та Дениса, також вже оновлено.

Уривок.

— І про, що шкодуєш ти?

Чоловік бере мої обидві руки у свою одну руку, і вільною так чуттєво торкається моєї щоки. Я відчуваю як від цього доторку по шкірі розлітаються іскорки. Збентежено кліпаю, адже цей дотик дарує мені нереальну насолоду.

— Я шкодую, що не знав, що ти так швидко виросла. Шкодую, що не зустрів тебе раніше.

Ми дивимось одне одному в очі, я відчуваю як від цього зізнання, дихати стає важко. Емоції зашкалюють. Я злегка шокована. Не очікувала почути щось схоже. Але не можу зрозуміти серйозно він, чи це сарказм. Та повірити йому складно.

Кілька хвилин опановую емоції, а тоді знервовано питаю.

— Денисе, навіщо ти так? Я ж серйозно..!

КОЛЕКЦІОНЕР

Приємного читання!!!