Оскільки прочитання на моїй книзі зростають доволі повільно, я вирішила спробувати зацікавити аудиторію цим фрагментом ♡
Після повернення Шона минуло вже п'ять днів. За ці п'ять днів майже нічого не відбувалося. Окрім того, що Шон почав протестувати через перебування Ейдена у цьому будинку. Але як це завжди було – Шон не зміг піти проти своєї матері. Його слово проти її слова - нічого не означає. Тож, бідному Шону довелося змиритися з тим, що у будинку живе чоловік, який вдвічі сильніше за нього (і привабливіше).
– Емілія, коли буде обід?
– За тридцять хвилин.
Я сиділа у вітальні і краєм вуха підслуховувала про що розмовляє Шон з Емілією. Усі ці дні я намагаюся бути десь у вітальні, або кухні, оскільки це гарантія того, що Шон не стане бити мене при комусь.
– Хейзі, ти ще довго будеш уникати мене? – не почула, як він прийшов до вітальні.
– Ти про що? – Підводжуся. – Я не уникаю тебе.
– Дійсно? – Робить крок до мене. – Ти увесь час сидиш тут, а до мене навіть не підходиш!
– Я думала ти хочеш побути сам, – мій голос став трохи тихішим.
– Пішли на гору, Хейзі.
– Зараз вже буде обід..
– Я встигну.
В цьому я не сумніваюся. Та займатися сексом з ним, бажання не маю, але й уникнути цього буде складно. ЧИТАТИ ДАЛІ >>>
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати