~як я шукала факти про медицину для книги...~
Вітаю, місяченьки! Поки пишеться моя книжуся «Втікачі Сонця. Під попелом Вогню», я лазю по різним сайтам, шукаючи якісь цікавинки, що підійдуть до моєї важкої історії.
І от, натрапивши на декілька сайтів про радянську медицину, я сильно вжахнулася. Так, чула неодноразово, що з ліками, препаратами та самим лікуванням було ой, як важко! Не було знеболювальних, і препарати часто замінювали, але от факти, які віднайшла просто створили шок на моєму обличчі.
Щодо лікування, то як пишуть на одному з сайтів (додаю цитату)
Попри велику кількість лікарень, вони часто були переповнені, нерідко люди лежали в коридорах. Це й через те, що багатьох госпіталізували без показань. Іноді робітники заводів полюбляли лягати в лікарні, щоб перепочити та поїсти.
Люди лежали в лікарнях тижнями, а іноді місяцями чекали своєї черги на процедури і операції.
Тобто навіть якщо людина помирала, чи мала тяжку хворобу тут не діяли ніякі моральні норми. Полеж, все пройде. А колись і черга дійде. Щодо наступного, то я тут взагалі готова вибухнути. Увага, цитата:
Лікарі використовували багаторазові голки та скляні шприци. Їх дезінфікували просто кип’ятінням.
Одноразові шприци зі скла були запатентовані у світі ще у 1949 році, у 1956 році — з пластику. А їх масовий випуск розпочався вже з 1961 року.
Думаю, навіть з багаторазовим використанням, як кажуть ці диво-шприци, людина могла отримати купу захворювань. А також, думаю, щодо радянських методів, як от “дихати над картоплею”, чи полоскати фурациліном (хоча от в дитинстві часто так лікувалася. А за фурацилін дізналася тільки зараз), бо:
фурацилін не знімає біль, запалення, чи набряк у горлі.
А також:
"Дихання над картоплею також не входить у жодні цивілізовані протоколи лікування, адже цей метод також виник від браку ліків і знань", - говорить отоларинголог.
За його словами, дихання над картоплею може бути небезпечним, бо гаряча пара здатна обпекти обличчя, дихальні шляхи і цим ще більше погіршити ситуацію.
В ці часи був великий брак знань та самих ліків. Тож люди замінювали купу методів та шукали чогось, що типу допомагає. Але іноді таке навіть вбивало.
Потроху переходимо до основної тематики. Думаю, ці факти добряче допоможуть мені з книгою. Тож увага, цитата:
Липень 1974 року. Четверо друзів вирішують втекти з СРСР. Серед них – брати Олександр і Михайло Шатравки. Найстарший серед друзів – Анатолій. Він п'ять років тому служив у Карелії, на кордоні з Фінляндією, і переконав інших, що потрапити у Фінляндію не так і складно. А все, що загрожує у разі провалу, - це максимум 3 роки таборів.
Думаю, тут одразу видно схожість з моєю книгою. Хоча от про братів Шатравки я почула тільки зараз. І особливо місцевість, куди вони потрапили ще дужче здивувала мене. Увага, цитата:
Відбувати термін покарання у психлікарні виявилося набагато страшніше, ніж у в'язниці, і невідомо, як довго. Коли можна буде її покинути, вирішував не суд, а лікарська комісія. Олександр Шатравка в результаті зміг вийти на волю лише через п'ять років. І найважчими виявилися перші два роки ув'язнення, які він провів на примусовому лікуванні в Дніпропетровській психіатричній лікарні спеціального типу.
Тож тут можна довго наводити приклади, і роздуми. Що ж отримала з цього я? Багато фактів, які допоможуть мені з книгою, до якої, до речі, запрошую вас.
Зараз можу видихнути, сказавши, що бабці, які кажуть: «Раніше було краще», – точно не знають про що кажуть.
А чи знаєте ви схожі історії, приклади? Це б добряче допомогло мені з книгою. Буду рада допомозі ❤️
А ви бережіть себе, користуйтеся лише методами сучасного лікування та будьте живі і здорові.
Ще запрошую до своєї читацької родини) Тут буває дуже цікаво та весело:) Бо мені ще не вистачає одного місяченька до 100 підписників))) Тож буду рада вас бачити у себе(｡•̀ᴗ-)✧
Завжди на зв'язочку ♥️
Просто В іка)
Піду заварю м'ятки після
такого інфаркту…
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДоброго ранку, Віко! Можу трохи розповісти з перших вуст, о під час студентства підробляла санітаркою та медсестрою. Й працювати лікарем розпочала ще за радянських часів. Те, що люди лежали у коридорах лікарень - правда, хоча в столиці було трохи краще з цим. Чергу на госпіталізацію можна було чекати й всього два тижні!)))(( Однак, щодо стерилізації багаторазових шприців та медичних інструментів, бо тоді були лише такі, був суворий контроль. Спочатку треба було їх мити у спеціальному розчині, промивати водою, а потім стерилізувати годину у сухожаровій шафі. І після цього старша медсестра відділення проходила по всіх кабінетах і перевіряла за допомогою спец реактиву реакцію на скриту кров. Якщо була позитивна реакція - всі інструменти відправляли на повторний цикл стерилізації. Тому, в Україні з цим було дуже суворо. І мені й досі дивно, як в 1988 році, в Елісті могли заразити понад 30 новонароджених СНІДОМ! Стосовно психлікарень, то це завжди було злом для тих, хто потрапив туди не з власної волі. Отакі-то справи. Якщо у Вас ще є запитання, пишіть, залюбки відповім.
Олена Федорова, Вогнепальні рани з ушкодженням внутрішніх органів.
Вітаю, Віко! Про часи тієї медицини знаю з розповідей мами. Але вона говорила, що шприці добре дезинфікували. Зараз скажу їй, щоб вона трохи розповіла.
Сніжана Федорова, О, дякую, дякую!!!) Це мені добряче допоможе❤
Я знаю ще один метод лікування, це гарячі банки, які ставляться на спину. Виглядає жахливо, особливо спина після цієї процедури.
Вікторія Грош (Rouce), О, чула про цей метод) Дякую за згадку)))
Я пережила хіба що гірчичники та дихання над картоплею. Тож навряд чи вам чимось допоможу.
Ірина Скрипник, Нічого:)
Ой, як я ненавиділа ті гірчичники! Коли починала хворіти, то в думках благала, аби мама забула про їхнє існування (◔‿◔)
Щодо знань не погоджуюсь. Та й переповненими лікарні стали в дев'яностих. Суть не в цьому. Про медицину навіть у художніх книжках варто писати компетентно, або ж не заглиблюватись, і зосередитись на спогляданні пацієнта, бо одразу помітно, чи має стосунок автор до цієї галузі.
Єва Ромік, А, тепер зрозуміло) Просто спершу не дуже зрозуміла коментар:) Дякую за пояснення!)))
Могла б вам розповісти багато цікавенького що до радянської медицини. Я ще з того покоління, яке бачило динозаврів, тому ділюся, що нам викладали: куди прилітипи гірчичник, коли серцевий напад, як збити тиск оцтом, як поміряти тиск за допомогою лінійки без апарату, як яйцем лікувати печінкову коліку, як компресом лікувати запалення легень тощо. І я не жартую, досі бережу цей зошит. Підписуюсь, буду щасливою сотою читачкою))
Лана Вернік, Так, це важливо.
Щодо того, що в лікарню лягали поїсти, то це правда. Я особисто приймала здорових, але гіпотрофічних дітей з циганських родин. Ставили діагноз гельмінтоз, хоча нічого там не знаходили, і годували 21 день, поки не набере кілька кілограмів. До речі тепер в лікарні діти можуть тільки схуднути. І дорослі теж. Тільки щойно дивилася репортаж з Одещини, про стан лікарні і тамтешнє харчування для хворих.
Єва Ромік, Чудово) Поважаю таку професію, бо лікарі взагалі чудо-люди. І сама хотіла б рятувати чужі життя.
Аж ніяк не можу погодитися з тим, що у сучасних медиків знання кращі ніж були сорок рокіів тому. А тим більше не погоджуюсь, що забезпечення лікарень з того часу хоч трохи покращалось. Харчів і білизни немає, персоналу для догляду не вистачає. Ліки пацієнти купують за свої гроші. Не можу сказати що тоді було краще, ліків навіть за гроші неможливо було дістати, і в різних регіонах медицина дуже різнилася. І чого вас так дивує, що одноразові шприци і системи у нас з'явилися лише у вісімдесятих? Комп'ютери -он і без совка дістались до нас на 20 років пізніше ніж до американців. В Україні з медициною було краще ніж в росії, але теж залежно від регіону. А медична статистика це взагалі суцільна брехня, що тоді, що зараз.
Є у мене трохи про медицину шістдесятих років в книзі Закон збереження мрії. Не закликаю читати всю книгу, але гляньте Інтермедію, починаючи з 18 глави, там небагато і в художній формі з поясненнями.
Віка Лукашук, Це не можна порівнювати, бо тут задіяне наукове досягнення нашого часу. Порівнювати можна лише відповідні речі: доступність медицини, матеріальне забезпечення, ефективність, деонтологію, рівень знань лікарів тощо. По всіх цих параметрах нам до нормального стану речей як до Київа рачки.
Але якщо брати просування медицини як науки, то вона дійсно зробила величезний крок вперед.
Ви не повірите, але на Росії з тих часів майже нічого не змінилося )))
Сергій Ляховський, Хм, цікаво, цікаво... Навіть міні картинка в голові з'явилася) Точно щось чудовеньке та важливе.
Який цікавий блог вийшов ʕ ᵔᴥᵔ ʔ
Олівія Дейлі, Щиро дякую(人 •͈ᴗ•͈) Старалася:)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати