Фата Моргана на рік старша! Чи старіша?

Добривечір, сонячні промінчики та похмурі дощики! Санька готова дарувати вам усмішки! Фата Моргана прибула з новою порцією позитиву! Сподіваюся, і ви подаруєте мені маленьку, бо сьогодні в мене день народження!

Солодкі шістнадцять, як то кажуть. Дай Бог, щоб так воно й було. А то солоденьке я люблю. Гіркота мені в житті ні до чого, ха! 

Тож, вашій любій талановитій, креативній, життєрадісній, мрійливій, цілеспрямованій, амбіційній і дуже (надзвичайно, ну погодьтесь) скромній блогерці та письменниці виповнюється цілих шістнадцять років!

Та-ак, оце час летить... Пам'ятаю лише нещодавно під стіл пішки ходила, а тепер пішки і не під кожні двері можу піти: височезна яка. Коли мию голову і накручую на голові тюрбан, то злий підступний одвірок на кухні щоразу хоче відбити мені голову. 

Ну як ми вже заговорили про кумедні ситуації пов'язані з моїми фізичними даними... Ось, ловіть кілька випадкових фактів про мене:

- мій зріст складає 179 сантиметрів (так, не зовсім випадковий факт, але усім, певне, стало цікаво яка це "височезна", раз в одвірки не влазить, ха-ха);

- у мене вроджена вада серця та астегматизм;

- маю страшенно загострену реакцію, або я навіть сказала б - фобію, на жуків "борошняний хрущак" (чорт, серйозно, у мене просто психічна травма пов'язана з цими жахливими комахами. Гадаю, якось розповім)

- моє справжнє ім'я з грецької означає "захисниця людей", і то свята правда. Я терпіти не можу несправидливості. В душі прагну захистити кожного;

- першу свою історію вигадала у два з половиною роки, коли мама читаючи мені казки на ніч, почала дрімати, і я, прогнувши груди колесом, та з навмисне мученицьким зітханням видала: "Давай я тобі казочку розкажу!". А я ж була (та, щоправда і досі нею є) ще тією рідкісною балаболкою. Не розповідаю, а з автомату строчу (мамині слова). І от під кінець історії матуся перебиває мене та з подивом питає: "Зачекай, так а куди лисиця поділася?". І я зітхнувши ще важче, ніж минулого разу, пояснюю з щирим нерозумінням: "Куди-куди? Та хвоста ж сидить пришиває! Їй же відірвали хвоста, мама. Я ж розказую тобі...". Мама була в шоці. Мабуть, я завжди були письменником в душі, хі-хі;

- п'ю чай із двомаз половинкою або трьома ложечками цукру, але зовсім не люблю їсти з ним цукерки. Лише зрідка мене пробиває на шоколад. Часом, аж трусить, так хочеться його;

- не п'ю кави, але жах як люблю готувати її татові (чорну, міцну, без молока та з ложечкою цукру) та решті рідних (роблю латте власного приготування, хоча моя сестра запевняє мене в тому, що це "капучіно-о-о");

- я емпат. Тож, якщо ви раптом заплачете, я не зможу підібрати слів, аби заспокоїти вас, але з легкістю проникнуся вашим моральним станом та можу навіть сісти поруч і заплакати разом з вами. Тому, захочите побути трішечки слабкими - звертайтеся, я не засуджу, а розділю ваші емоції;

- я у тата четверта рідна донька з чотирьох, а у мами... ой, точно, теж четверта! Щоб ніхто не заплутався, кваплюся пояснити: всього у мене п'ятеро рідних сестер, старших дві по татовій лінії та старших дві - по маминій, і ще одна, молодша, їхня спільна дочка.

Ну що, дізналися щось нове про мене? Склався у голові мій приблизний портрет? Якщо ні, чекатиму на ваші питання у коментарях. Та й, гадаю, я встигну розповісти про себе геть усе, бо я ж тут планую залишитися ще на дуже-дуже довго. Так-так, нікуди не піду, навіть не мрійте. У мене два дні тому прийшла ідея для фентезі трилогії, яке йти з Букнету?

Щодо до сьогоднішніх подарунків, то з накращих у мене просто неймовірної краси чорні туфлі на підборах (так, мені байдуже на те, що я й без них висока. Ніколи не соромилася свого зросту та худорлявості) та... нізащо не вгадаєте! Бо це такий подару-у-унок... Такого точно ні у кого більше немає. Для мене самої він став сюрпризом, який ледь не довів мене до сліз розчулення.

Так, подзвонили з міністерства інтриги і дали дозвіл її згорнути.

Старша сестра подарувала мені пояс зі справжньої чорної шкіри. Але його особливість і цінність зовсім не в цьому. З його внутрішнього боку виграювано мій псевдонім. Так, тепер моє внутрішнє друге "я", Фата Моргана, завжди буде зі мною, бо всі штани злітають з мене аж бігом, ха-ха.

Гарного вам вечора, мої любі, бо ця хвилиночка, яку я знайшла для вас, на жаль, уже закінчується. Попереду у мене знову безкінечні привітання та святкування. Зазирайте на тортик.

Всіх люблю та всім шалено вдячна.

Навіки ваша, Фата Моргана. Морська фея, що зводить вас з розуму.