Як і обіцяла, чергове оновлення вже в етері)

Нова глава

— Ти завжди говориш те, що думаєш?, - питає він, і його напівпосмішка повертається.

— Не завжди… За останні кілька місяців у мене було багато думок, якими я не ділилася.

— О? І ці думки такі, що заважають тобі насолоджуватися відпочинком?

Я хитаю головою.

— Не хочу про це говорити.

— Звичайно, - каже він. — Ти можеш розповісти мені, коли будеш готова. А зараз, давай. Залазь.

Мирон пірнув у басейн, здійнявши навколо себе фонтан бризок, і простягнув мені руку.

— Давай, іди до мен.

— Залізти в басейн?

— Ти вже тут, то чому б тобі не приєднатися до мене?

— Але… Я не вдягнула купальника.

Він незворушно підняв брову.

— Це проблема? Можна поплавати без нього, тут досить темно, ніхто нічого не побачить.

Плавним поворотом він перевернувся на спину і без зусиль ковзнув по воді, його рухи були граціозними і плавними. Віддалений шум хвиль, що розбивалися об берег, змішувався з тихим співом цикад. Я стояла на краю, вагаючись, як мені здавалося, цілу вічність, поки Мирон зробив два повних кола, перш ніж я нарешті набралася сміливості і зняла футболку.

Зробивши глибокий вдих, я зрозумів, що ця поїздка досі не здавалася мені цілком безрозсудною. Досі ця поїздка не здавалася мені цілковитим божевіллям. Але я вирішую сказати "до біса", проігнорувати попередження сестри і ризикнути.