Вітання))

Так-так), допоможіть видихнути Степану Морозному з книги "Бути другом")). Чоловік у нас не справляється трішки з рутиною та тягарем побуту)) Ще й тесть при кожній нагоді прискіпується, то до зачіски, то фізичної форми))))). так от ще одною краплинкою стали слова продавчині, яка прийняла чоловіка за батька, а не чоловіка))))

Ахах)) знаєте, що я подумала, що в принципі вони з Діночкою доволі гарні у парі. Ось гляньте) Ну так видно, що дружина молодша, але не настільки, щоб сказати що то її батько)))))

А тепер погляньте на їхні фото нижче)) Ось тут ця різниця знатно помітніша)) Бо на цьому фото Степан у своєму теперішньому стані роздратування та втоми)) Це автоматично додає йому років((( від так його цілком можна прийняти за молодого дідуся) хі-хі))), але то між нами йому не кажіть)))

Отже, який висновок напрошується? Степану Морозному треба трохи менше дратуватися і тоді ніхто не казатиме на нього так)) Правда ж)))) Ви згодні зі мною)))))? Не треба бурмоситися))

Ну а ось Артур з Вірою теж мають різницю у віці десь в 10 років, але вони мені виглядають більш гармонійно)) Гляньте)) Хоч так візуально Артур може й старшим Степана виглядає))

Уявіть, що на цьому фото вони разом драконять Степана Морозного))))

І ось вам шматочок із проди, в якій Степан стійко чи не дуже витрмуватиме атаку свого любого тестя)))

"— Чув, Степане, – посміхнувся Олексій Несторович, — Це дуже дієвий спосіб від живота, — Не їсти на ніч, – підколював тесть, а Степан майже фізично відчував як лавина та, вже до горла підкотила й ось-ось настане виверження. Щоб не випустити її вирішив запакувати рота печеною картоплею. 

– І мені передай, — сказав до нього батько. Степан передав тому тарілку, — Такої смачної картоплі як готує моя дружина та донька, я більше ніде не їв, — говорив чоловік накидаючи собі чималу порцію. Степан лиш мовчки кривився, бо й тесть його мав живіт ні в року, але ж йому напевно можна! – А це що? — з огидою, витяг Олексій Несторович з картоплі чорну волосину. — Не інакше як твоя, Степане! — кривився, — В Діни трохи довше, – додав обтрушуючи пальці. — Ти хоч якісь гумки для волосся бери, чи що. Бо ось це ось…

Але здавалося, що лавина накрила Степана вже з головою. Він мовчки підвівся, всміхнувся “посмішкою опосума” і покинув кухню. "

І ось, що хочу сказати, любі, поменше дратуйтеся, бо перетворитеся на буркотливих бабусь і дідусів))))

А коли радість вона в душі, той на обличчі її буде видно!))

Гарного вечора))