Привіт!
Книга «Гра почалась 1. Племʼя»
Я новачок на Букнет, але проглядаючи книги - бачу цікаву особливість. Про цю особливість чув/бачив і раніше. Якщо письменник дівчина - зазвичай це будь-яка історія, але обовʼязково є любов. Якщо письменник хлопець - це обмежені варіації історій, де майже немає любові.
Звертали на це увагу? Але хочу Вас завірити, що я якийсь поламаний хлопець))) В моїх книгах є любов, бо без неї ніяк не можливо. Чоловіки приховують сльози, але це безглуздо, смішно. Для того, щоб книга стала фільмом в Вашій голові - мають бути всі деталі, всі відчуття, емоції, це все ж таки не заморожений напівфабрикат, який треба розігріти.
Для мене поки еталоном любові та емоцій є книга Стефані Майєр "Гість". Якщо не читали - рекомендую! Це з одного боку фантастика, з іншого - криниця почуттів та роздумів. Я поки так не вмію))) Але дуже хочу навчитись.
Але тепер до "Гра почалась". Я не раз писав, що в мене не дитяча книга, в мене книга про дітей. Діти, як будь-які люди вміють любити. Я навіть скажу більше, у дітей все значно простіше, без тіней, хитрощів та недосказаних слів.
Я спробував пронести історію дитячого кохання (без дурні та вульгарності) всією книгою. Головна героїня Мілана та командир розвідників міста Сонця. Це абсолютно різні світи, погляди на життя. Але вони відчули тепло та любов один до одного. Я чоловік, але все ж таки вважаю, що впорався з темою емоцій та почуттів.
Буду радий до дискусії, як тільки прочитаєте книгу)))
P.S. Доречі, моя донька, що є головним гореєм книги, чувши про любов Мілани та Степана - дуже обурювалась, червоніла та всими силами намагалась швиденько зʼїхати з теми))) Вважаю, що заціпив її, але вона не зізнається)))
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЛюбов в книгах цікава тематика) Не сильно звертаю на неї увагу в своїх історіях, але стараюся в кожній книзі не обходити цю тему))) Щодо сліз, то... ех, я теж, виходить, поламана, бо заплакати через книгу аж ніяк не можу, хоча от сміятися, злитися, та інше без проблем) Від фільмів плачу дуже легко, але от найсумніша історія щось не може викликати в мене сльозки:)
Щодо доньки, то це дуже мило з вашого боку писати про неї) Думаю, дівчинка дуже задоволена в душі)))
Євгеній Шульженко, Та то правильно) Якщо писати, то по великому))) І якщо читати то також по величкому)))
Так, без любові нікуди пррсто)
А скільки років вашій доньці?
Іра Майська, Ахаха))) єта другоє)))
Як на мене, любов має бути присутньою в книгах, хіба якщо гг роботи =))) При цьому любов може бути десь на фоні. Гг вирішують проблеми, квести, усе-що-вимагає-сюжет, але ж і почуття в них теж мають бути))) Інакше книга буде... прісною.
Ті книги, де зовсім немає любовної лінії, зазвичай в мене викликають порожнечу й відчуття недосказаності(
Євгеній Шульженко, Поганці теж мають почуття... Тоді це додає реалізму...)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати