Друзі, сьогодні ви маєте чудову нагоду придбати з максимальною знижкою нещодавно завершену книгу "Грай ( не) за правилами"!. 

Анотація: 

Я випадково потрапила у таємний клуб, учасники якого виконують різні дивні завдання, отримуючи за це гроші. А потім у пошуках роботи прийшла на співбесіду і побачила, що ми з моїм новим босом уже знайомі...

— Добрий день, — я прочинила двері і поглянула на чоловіка, що сидів за столом. — Я прийшла на співбесіду…
Але слова застрягли в мене в горлі, і далі я тільки кліпала очима, бо я його впізнала. Ні, я не знала його в обличчя. Але чітка лінія підборіддя і родимка біля правого кутика губ — я їх добре встигла роздивитися… Була думка повернутися і вибігти з кабінету, але я чомусь продовжувала стояти на порозі і витріщатися на нього.
— Ану стояти, мишко, — почула я його командний тон. — Я тебе впізнав… Іди сюди. Поговоримо…

Уривок  для вас:

— Принц може поцілувати принцесу, — раптом сказав ведучий. — Пара з найдовшим поцілунком отримає імунітет на наступну гру.

Я подивилася на свого супутника:

 — Але ми вже виграли й так? — запитала його розгублено. — Тобто, оце про поцілунок…

— Ага, але імунітет — це дуже круто, —  прошепотів він. — Можна буде в наступній грі як я цього разу — просто сидіти і спостерігати, як всі бігають навколо і метушаться.

 — Але я… — я хотіла сказати, що з незнайомими людьми не цілуюсь, але ці слова звучали б якось смішно, тому я просто знизала плечима.  — Навіть не знаю…

— Починаємо на рахунок "три", — скзаав ведучий. 

— Вирішуй, — прошепотів незнайомець в масці, дивлячись мені прямо в очі.

— Один, — одразу почав відлік голос з колонок. — Два…

— Ну добре, — прошепотіла я і чомусь замружилась. 

— Три… — почула голос ведучого і в цю ж мить відчула, як моїх губ мʼяко торкнулись чужими губами…

Я раптом подумала, що роблю якусь дурницю. Навіщо мені здався той імунітет? Взагалі навіщо мені цей клуб, що в мене й без того проблем мало? 

Я випручалася з його обіймів і побігла до виходу. Дорогою підсковзнулась, все таки ці “кришталеві” туфлі були не дуже зручними для того, щоб швидко в них пересуватися. Одна з них злетіла з ноги на сходах і кудись покотилася, але мені не було коли її шукати. 

Я вискочила  з будинку і підбігла до воріт, вони на диво, не були замкнені, а тільки прикриті, тож я відчинила їх і вийшла на вулицю. Побачила вогник таксі і замахала рукою. 

Машина зупинилась і водій відчинив дверцята. Я швидко сіла в салон і тільки тут побачила, що одна нога у мене взута, а друга боса. 

— Куди підвезти, принцесо? — весело запитав водій.

Купуйте книгу "Грай ( не) за правилами" тільки сьогодні зі знижкою -20 % Щиро дякую за підтримку!

А також запрошую до новинки "Моє табу" від Влади Холод! 

Я влаштувалася на стажування до відомого політика. Здається, він дуже привабливий і харизматичний, от тільки поставив одну умову: за жодних обставин не згадувати про те, що сталося вчора...

— Перевдягайся, не хочу, щоб ти ходила моїм офісом в такому вигляді…
Я знімаю блузку, а потім думаю, що тут мабуть є якісь камери, і він потім може побачити мене в білизні. Після вчорашнього я маю про нього не найкращу думку... Але ходити в блузці навиворіт ще гірше. Тож швидко одягаю її так як треба.
— Все, можете повертатися, — кажу до нього.
Він розвертається і усміхається:
— Точно, — його ніби осяяло. — Якби ти була піджейкою, як я подумав вчора, відвертатись би не довелось…

ЩОДЕННІ ОНОВЛЕННЯ О 20.00

Приємнуйтесь до читачів книги "Моє табу", буде цікаво!