Вітаю, любі!!!

Історія кохання, Кароліни та Дениса, надійшла у передплату! 

Спасибі, всім хто залишається з героями!

Ваша підтримка надихає!

Уривок.

— Денисе, навіщо ти прийшов сюди? Ми, здається, все з’ясували, ще вдень?!!

— Крихітко, розслабся, я хочу подивитися на твої машини. — надто впевнено заявляє чоловік, й зупиняється в міліметрі.

Мене його, «Хочу» вибиває з рівноваги. Це звичайно аргумент, але нахабність чоловіка не знає меж.

Моє тіло проймає тремтіння. Яке я не можу пояснити. Це не страх, не паніка, і від цих відчуттів, мені дихати стає важко. Але все ж збираюся з силами, бо схоже цей панич гадає, що йому все можна.

— Хочеш, значить?!! — зі сарказмом перепитую я. — А це нічого, що ти прийшов без попередження? Без запрошення? А ще я вдень тобі сказала, що не хочу показувати свої машини?

— Чому? — примружується Буревій.

— Тому, що це не виставкові експонати. І в мене не музей. Хочеш побачити одну з моїх машин, приходь на автопарад у вересні. — сердито заявляю я.

— Кароліно, який вересень? Тільки літо почалося... — Сердиться Денис і надто нахиляється ближче до мене. — Невже чисто по-людськи не можна показати?

— А по-людськи прийти до мене слабо було? — ставлю зустрічне запитання та відступаю від чоловіка.

Стояти біля нього не можливо. Тіло охоплює тремор.

— Кароліно, будь щирою, хоча б зі собою. Ти ж все одно б мене не впустила...

Колекціонер тут...

Приємного читання!!!