Знаєте, цей пост потрібно було написати ще тоді, коли я публікувала першу главу "Режисера". Анотація це звісно добре, хочеться вам трохи розповісти, про що моя книга.

Як би то банально не звучало, але так, вона про любов, трошки про долю та про зустріч крізь роки. А ще, вона про війну...

Про повномаштабне вторгнення росії в Україну.

Про війну людини зі своїми слабкостями, спогадами, страхом.

Про війну з суспільством, яке колись нав'язувало стереотипи зовнішності.

Історія про те, що будь-яку війну можна виграти, пережити, якщо в тебе є людина, яка зрештою завжди вибере тебе і буде за тебе, незважаючи ні на що. В даному випадку, це втілення в Тарасові та Ксені.

Знаєте, як то кажуть, людина завжди сама, і самотність — це період, коли він усвідомлює реальність.

Ця історія про те, що наші герої ніколи не були по-справжньому самотніми, бо вони були один в одного. Були призначені долею! І на шляху до свого щастя вони здолають будь-які перешкоди.

 Тому, "війна" в цій історії має ширший зміст, ніж приписують у звичайному житті.