"Режисер мого серця"

 

Знаєте, цей пост потрібно було написати ще тоді, коли я публікувала першу главу "Режисера". Анотація це звісно добре, хочеться вам трохи розповісти, про що моя книга.

Як би то банально не звучало, але так, вона про любов, трошки про долю та про зустріч крізь роки. А ще, вона про війну...

Про повномаштабне вторгнення росії в Україну.

Про війну людини зі своїми слабкостями, спогадами, страхом.

Про війну з суспільством, яке колись нав'язувало стереотипи зовнішності.

Історія про те, що будь-яку війну можна виграти, пережити, якщо в тебе є людина, яка зрештою завжди вибере тебе і буде за тебе, незважаючи ні на що. В даному випадку, це втілення в Тарасові та Ксені.

Знаєте, як то кажуть, людина завжди сама, і самотність — це період, коли він усвідомлює реальність.

Ця історія про те, що наші герої ніколи не були по-справжньому самотніми, бо вони були один в одного. Були призначені долею! І на шляху до свого щастя вони здолають будь-які перешкоди.

 Тому, "війна" в цій історії має ширший зміст, ніж приписують у звичайному житті.

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Акта
12.08.2024, 22:47:29

Люди добрі, розкажіть, як до посту у блозі додати зображення картинкою, а не силкою, я не розумію :((

Показати 2 відповіді

Акта, Я використовую Гугл Документи. Завантажити туди фотографію, відкрити "доступ за посиланням". Потім складаю пост прямо у Гугл Документах, і вставляю там фото, форматування тексту теж роблю там. Потім цілком копіюю всю сторінку у Букнет, вже у готовому вигляді

Інші блоги
Страхи: як прийняти свою вразливість
Кожного разу, коли я сідаю за написання наступної глави, мене переслідує страх: що, якщо ця історія, яка так важлива для мене, яка наповнює моє серце і хвилює до сліз, буде сприйнята як щось несерйозне, наївне чи навіть нецікаве?
Те, чого не було
Вітаю, друзі! У новій главі "Променів надії", Олексій виявив, шо у нього є ще одна сестра, а також дізнався чимало цікавого з минулого його батька. Схоже, нова експедиція у Темряву неминуча... Читайте, коментуйте,
Нетерпимість у письмі: коли хочеться дійти до фіна
Один із викликів, який супроводжує мене під час написання, — це бажання "перескочити" через усі деталі та скоріше дійти до фіналу. Здається, ніби історія вже жива в моїй уяві, і хочеться миттєво поділитися всім —
Труднощі та сумніви, які доводиться долати
Найскладніше для мене — це сумніви. Чи буде ця історія цікава? Чи зрозуміють читачі персонажів так, як розумію їх я? У такі моменти я відкладаю текст і повертаюся до нього через кілька днів, щоб глянути свіжим поглядом. Ще
Створення персонажів: душа історії
Персонажі для мене — це не просто вигадані особи. Вони завжди мають частинку мене, людей із мого оточення чи навіть випадкових знайомих. Коли я створюю нового героя, я запитую себе: Хто він/вона? Що пережив(-ла)? Які
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше