Відкрито передплату на "Служницю мільярдера"

Запрошую підтримати автора романтичних детективів Макса Дикого та придбати його новий роман "Служниця мільярдера"! 

Віта: "Щоб помститися за смерть сестри, я влаштувалася у його дім служницею. Але виявилося, що в нього і без мене ворогів вистачає. А потім я закохалася."

Кір: "Моя дружина зрадила мені, тепер я не вірю в кохання, проте маю коханку і на все згодну секретарку. У мене купа ворогів і я постійно під прицілом, а тут ще ця нова служниця."

Уривок для вас:

У холі було порожньо, я вже збиралася рушити на другий поверх, щоб покласти речі і перевдягнутися, як почула голоси за причиненими дверима вітальні. Один із них належав Кіру. А другий… я прислухалась. Невже він говорить з Алісою? 

Мимоволі я зупинилась, затамувавши подих, боячись навіть поворухнутися, щоб не видати себе. Та, схоже, вони були настільки зайняті одне одним, що не почули б нічого…

—…ти ж розумієш, це ніколи не зміниться, — тихо сказала Аліса. — Які дурниці я б не робила раніше, все одно мої почуття до тебе все ті ж. Я кохаю тебе… Я розумію, що винна перед тобою, знаю, що ти все ще ображений, але раз ти ображений, хіба це не значить, що ти все ще щось відчуваєш до мене?… 

— Значить, — все ж здався він. — Відчуваю, мені набридло це заперечувати перед самим собою…

Мені аж подих перехопило, і я змушена була вхопитися за стіну, щоб не впасти. Отже, це правда, мені не привиділося. І тому він вчора був такий холодний зі мною… Він усе ще кохає Алісу, а я була лише тимчасовою заміною. Тепер же заміна вже не потрібна… На очі навернулися сльози, все було як в тумані…

Та раптом я почула кроки на сходах, і відразу відступила від дверей вітальні. Визирнула в хол і побачила Ліну. Вона очікувально дивилася на мене. 

— Привіт, я вже повернулася. Може, зробити тобі какао? Я зараз перевдягнусь, розпакую речі і все буде, — я усміхнулась до дівчинки і зробила крок їй назустріч, але коли опинилась близько і хотіла заправити їй пасмо волоссячка за вушко, вона відхилилась.

— Моя мама повернулась, — тихо сказала малеча, дивлячись мені в очі. — Вона повернулась і може залишитись, якщо ти підеш. Якщо ти не покажешся йому зараз…

В цю мить на очі дівчинки, яку я вже вважала мало не власною дитиною, навернулись сльози. Вона намагалась не плакати, але сльози все збирались і збирались в маленьких оченятках і коли вона все ж блимнула, покотились по щоках:

— Мама вже раз кинула мене… А ти хороша… Я маю хотіти бути з тобою… Хотіти, щоб ти залишилась з татом, — прошепотіла вона.

— Але ти не хочеш?... — відповіла я тихо.

В цю мить вона схлипнула і тепер вже остаточно заплакала. Ні, вона не кричала, як малі діти, чи щось таке.

— Пробач, пробач Віто… Ти хороша… — схлипувала вона. — Але тато так кохав маму… Він завжди чекав на неї. Завжди чекав, аж поки не зустрів тебе…

Підтримайте Макса, адже для автора дуже важливим є придбання книги у перший день передплати! Купуйте "Служницю мільярдера", щоб дізнатися, які ще неймовірні сюрпризи він для вас приготував!