Хто завітав у гості до Кароліни?!! + Знижка!!!

Вітаю, сонечка!!!

Гарного та вдалого всім початку тижня!!!

Новий розділ історії, Кароліни та Дениса, вже на сайті.

Уривок.

Тепер я точно не можу йти на вечірку до дядька. Бо поруч з цим гульвісою, я втрачаю над собою контроль. Я знову лаю себе в умі.

Кароліно, добре подумай. Він тобі не треба. Він же старший на цілих десять років. Живи для себе. Насолоджуйся життям, і не шукай собі проблем на п’яту точку.

Це все вірно. Я все чудово розумію, тільки як важко впоратися з трепетом, що охоплює душу.

Трохи заспокоївшись, я таки продовжую працювати. До вечора шалено втомлююся. Тож попрощавшись з Каріною йду додому.

Добре, що у подруг сьогодні не вийшло приїхати, і ми поспілкувалися телефоном. Мені довелося довго все пояснювати дівчатам, і зрештою я розповіла їм правду, що Денис товариш мого дядька. А за його нахабний поцілунок він отримав на горіхи. Здається дівчата повірили, хоча я вже сама собі не вірю.

Приїхавши додому, розміщуюся в оранжереї з ноутбуком, й великою чашкою трав’яного чаю. Вирішую подивитися хороший фільм, аби прогнати всі думки з голови, та трохи відірватися від реальності.

Тільки занурююся в сюжет фільму, як в оранжереї з’являється управитель.

— Кароліно Іванівно, там вас питає якийсь молодий чоловік...

Про те, хто завітав в гості до Кароліни, дізнаємося вже завтра.

Колекціонер тут ...

А поки запрошую до знижки до завершеної історії кохання, " Моя шалена...", на яку сьогодні діє ЗНИЖКА.

Це історія Аріни та Романа. Вони зведені брат та сестра. Тут на вас чекають: ненависть; зухвалість; протистояння характерів; впевна героїня; та владний герой.

Анотація.

— Дайте пройти.

— Не квапся красуне. — Впевнено наказав Вовков. — Маю до тебе розмову.

               — А в мене немає бажання з вами розмовляти.

               — Це я вже зрозумів. Тож слухай та запам’ятовуй. Наші батьки кохають одне одного, май повагу до моєї матері.

— А якщо, ні, то, що?

— Матимеш справу зі мною. — З погрозою заявив.

Чув як дівчина хмикнула, й зухвало заявила.

— Налякав.

Це стало останньою краплею в терпінні Романа. У два кроки здолав відстань між ними, зловивши зведену за руку, яка опиралася, притягнув до себе.

               — Якщо, з очей моєї матері скотяться сльози — це тобі так не минеться. — Нахилився надто близько…

За ЗНИЖКОЮ сюди...

Приємного читання!