Привіт, мої любі! 

Я сьогодні дуже схвильована, адже неймовірний цикл в який я вклала багато сил та власних емоцій нарешті закінчено! Ми пройшли з героями так багато усього. Ми плакли та сміялися, але разом з тим вірили, що все буде добре. 

Я щиро вдячна всім, хто читав та коментував. Вкотре переконуюсь, що у мене найкраща підтримка) 

Люблю вас усіх і міцно обіймаю! А хто ще цикл цей не читав – щиро запрошую!

"Холодна ніжність" безкоштовна!

"Палка байдужість"

"Нестримна залежність" завершена!

Залишу вам уривок з епілогу)

...Коли я повернулася з Америки, планувала здійснити свою мрію. Знайти сестру. З часом мої пріоритети змінилися. Я знайшла сестру. Здійснила мрію, але найбільше моє щастя у тому, що я знайшла своє кохання. І хоча шлях до нього був довгим та дуже непростим, ми разом. Ми щасливі. Ми подружжя. Я хочу сказати ще дещо. Ніколи не бійтеся бути слабкими. Інколи саме у слабкості й ховається наша сила. Коли ти падаєш, підніматись важко, але ти робиш це, тому що знаєш – так треба. Руслан завжди називає мене сильною дівчинкою, але він і не здогадується, що сила моя в його почуттях до мене. Він завжди за моєю спиною. Він – моя опора. Я кохаю його і хочу, щоб ви всі тут присутні були такими ж щасливими, як я зараз. Руслане, у мене і для тебе є подарунок.

– Справді? – дивується. Він підводиться на ноги, а я беру його за руку і долонею накриваю свій живіт. У його очах з’являється розуміння, і вони блищать від сліз.

– Ти станеш татом вдруге, – кажу крізь сльози. – Я думаю, що на цей подарунок з небес ми заслуговуємо як ніхто…

Ще раз дякую всім за підтримку!

Ваша Уляна Пас!