Зайцями в тексті називається ситуація, коли у вашому творі точка зору скаче від одного героя до іншого.

Наприклад:

«Олеся не промовила вголос, але затаїла на Михася сильну образу. Вона глянула на парубка, й того ніби вдарила блискавиця: у серці щось кольнуло, думки полишили голову. Дівчина пішла геть, приховуючи, як гірко та боляче їй було на душі».

Тут ми ніби проникаємо в голову то до Олесі, то до Михася. Але наскільки це погано та чи варто щось змінювати?

Точка зору

Нумо для початку розберемося, що взагалі таке «точка зору». Якщо по-простому, то уявіть, ніби за героєм літає камера, яка показує світ його очима (як в відеогрі). За рахунок цієї камери ви знаєте про відчуття, думки та дії свого персонажа.

Загалом можна виділити 2 основні варіанти точок зору:

• від першої особи: «Я подумала, я пішов, я зробило»;
• від третьої особи: «Вона подумала, він пішов, воно зробило».

Якщо брати першу особу, то тут все просто: герой сам розповідає про себе, і якщо точка зору раптом зміниться на третю – буде дуже помітно. А якщо на першу, але іншого персонажа – це потрібно якось позначити, бо читач може й не зрозуміти.

З третьою особою дещо складніше. Автор може й сам не помітити, як щойно описував переживання та думки Олесі, потім раптом перескочив на Михася, а в кінці додав вражень Степана, який взагалі стіну спиною підпирав і не сказав ані слова. Тобто наша уявна камера скакає від одного героя до іншого – це і є той самий «заєць». Наскільки це погано та чи існують «легальні» зайці, яких не треба «відстрілювати»?

Загалом у книжковому світі вважається, що отаке скакання зайців говорить про непрофесіоналізм автора, який не може показати важливі деталі іншим чином, окрім як залізти у голову другорядного героя.

Але при цьому, якщо точки зору мають розділення, наприклад, за главами, то це абсолютно нормально.

Як обійти правила?

Хоча є одна лазівка, яка дозволяє «узаконити» наших непосидючих зайців, і секрет її криється у самому авторові.

Щоб пояснити, як вона працює, нумо знов повернемось до третьої особи. Загалом її можна розділити на 2 типи, які мають ще по 2 підтипи:

1️⃣Обмежена - автор демонструє все з точки зору певного персонажа, можна сказати, що він прив’язаний до нього та не може вийти за рамки його сприйняття.

• об’єктивна - описує лише дії та зовнішні прояви героя.
• глибока - має доступ у його голову, а тому може розповісти про почуття, думки та внутрішні метання.

2️⃣Всезнаюча - все одно, що бог у світі вашої книги. Вона знає все, може за секунду переміститися з одного місце в інше та подивитись, що там відбувається.

• об’єктивна - нейтральний споглядач твору, який описує дії героїв, але не занурюється у думки та глибинні переживання.
• глибока - знає все і вся, може без обмежень розповідати про думки, почуття та настрої різних героїв, від її погляду не сховається нічого.

Саме у всезнаючій третій особі й криється секрет легальних зайців. Якщо той, хто розповідає історію, знає абсолютно все, то може поділитися власним знанням. Але тут мінус в тому, що так складніше будувати інтригу, а усі слова, навіть якщо це припущення, сприймаються як безумовна правда.

Наприклад, у нашій книзі "Місяць, схований за хмарами", точка зору подається від всезнаючої третьої особи, яка є одним з учасників твору. Але при цьому, ця особа переслідує власні цілі, тому може щось висвітлити, а щось приховати.

Полювання на зайців

Якщо ви хочете писати від обмеженої особи, але раз у раз помічаєте, що ваші «зайці» скачуть по головах, маємо кілька порад, щоб їх «відстріляти».

1. Уявіть, що на плечі героя постійно сидить заєць, який уважно за ним спостерігає. Він не знає нічого того, що не знає персонаж. Коли наступного разу писатимете сцену, запитайте себе: а на чиєму плечі зараз заєць?
2. Пишіть, як пишеться, а вже на етапі редагування шукайте та винищуйте зайців.
3. Дайте собі відпочити від готового тексту кілька днів/тижнів/місяців, а тоді з новими силами та менш упередженим ставленням перечитайте написане. Тут головне, щоб ви вже вийшли з того емоційного стану, у якому писали сцену чи твір.

А якщо розумієте, що мисливець з вас ніякий – попросіть друзів, родичів чи редакторів проглянути ваш текст.

А що ви думаєте про зайців у тексті? Це допустимо чи вам не подобається, коли точка зору скакає кілька разів на абзац? А може ви маєте певні умови, при яких зміна точки зору є можливою??

Більше цікавого у нашому Instagram