Розповідь про нікчемне життя , та невдале кохання

Мені важко навіть описати той стан в якому зараз я знаходжусь. Це ніби суміш невимовно сильного бою та безкрайньої пустоти , яка так сильно хвилює мою душу ... До тремтіння. 

Долоні пітніють, а в очах згасає остання надія на щасливе майбутнє . 

Я ніби дуже втомилась , від всього і всіх . І не знаю куди себе подіти та що зробити щоб стало легше . 

Я тут щоб розповісти прикру історію. Про кохання , яке мабуть навіть не варте було називатись коханням . 

Чорнява досить молода дівчина  , одружена  з симпатичним хлопцем від якого,  має дитину. Історія на мільйон , та з досить частим сценрієм . 

Кохання яке типу тривало аж 7 років , чомусь не призвело до логічного завершення , це пропозиції руки та серця. 

Лише коли я завагітніла він все ж наважився . І от через 9 місяців страшенно важких мук та постійних тривог за життя дитини ... Народжується найбільше щастя для неї , та фінансова проблема для нього . Упс , реальність змінюється . І замість чудового життя на яке він сподівається він отримує , малюка якому потрібно час , та відповідальність , та дружину яка набрала, і більше не така гарна як він собі сподівався . 

Ні ! От дійсно не розумію , на що чекають чоловіки ? Що за 9 місяців страшенної праці , та декількох годин пологів , жінка вийде з пологового будинку як ні в чому не бувало ? з підтягнути тілом та  страшенно радісним настроєм , готова підкорювати це життя ?!

Це так не працює , поясніть їм це хто небудь !

Вийшовши з пологового , він отримав жінку яка погладшала на безліченну купу кілограмів , в якої страшенна післяпологова дипресія , купа хвороб та тотальне виснаження ...

І як ви думаєте ? Що робить той чоловік який отримує таку жінку ? Піклується про неї? 

Ні ! Він її засуджує ! За фігуру !За сльози ! За зовнішність та  за харатер ! За те що вона постійно втомлена .

І замість того щоб допомогти просто витріщається на інших ...бо ж вона його не задовільняє , тому краще пооблизуватись на інших дівчат ... Хммм 

Тож до чого ця нікчемна історія ? 

Я розлучаюсь мої любі читачі . Розлучаюсь з чоловіком від якого маю маленьку дитину на руках , та купу психологічних проблем в подарунок . Не маючи нічого за спиною , лиш недописаний роман , та не знаючи що мене чекає в майбутньому та як я це все потягну , я пишу вам ці слова ... Бо мені занадто важко . Бо мені треба щоб ці слова вийшли з мене та хоч на секунду дали мені можливість зробити вдих та відчути те полегшення якого я так давно чекаю .