В рамках марафону Тетяни Гищак

 Оксана Зоря Таємниця карпатського вулика

Історія розповідає про двох шкідливих хлопчаків Олексу та Микиту, які дізнались легенду про вулик від Андрія (батька Олекси) і вирішили її перевірити.

Прикольно, коли батьки чи бабусі з дідусями розповідають, якісь місцеві легенди, в дитинстві я таке теж любила. І зараз люблю. Тому тут авторка зіграла на моїй ностальгії.І це їй плюс.

Ідея зробити в основі інтригу з вуликом мені сподобалась, але, напевно, я уявляла собі щось інше.

Цю історію можна було б доповнити, додати більше квестів, та містики, хай навіть саспенс був би награний, але краще чим дві записки.

Сподобалось додавання українського колориту і діалектизмів, вони не сильно різали око і гармонійно вплелись в історію.

Що до самих хлопчаків мені не вистачило  характеру. Так вони веселі, добрі, милі, ну як діти. Є такий легкий вайб «Тореодорів з Васюківки». Але якісь особливості між ними, я не помітила. Тобто для мене вони здались майже однакові, ніякого розмежування особистостей.

Але при цьому історія має потенціал, і мова автора приємна, і легка. Немає відчуття що діти занадто дорослі, чи мислять не на свій вік.  Я не побачила що це історія для конкурсу, чи ще щось, може автор просто намагалась замальовку зробити.  Або в процесі щось пішло не так, тому трохи й не вистачило вище перерахованого. Бажаю авторці успіху і натхнення.