Нова історія від Фати Моргани!

Вітаю, мандрівники у часі та просторі!!

З вами Фата Моргана, яка повернулася після десятиденної відсутності, і ми вирушаємо у нову подорож. Сьогодні Санька має для вас щось особливе!

Цієї ночі я нарешті закінчила роботу над моєю новою історією! А вдень зробила вичитку та відредагувала, додавши та відкорегувавши останні штрихи. Так, вона досить коротка, але ж яка цікавезна! Сподіваюся, ви неодмінно оціните її, і вона стане однією з улюблених.

Вперше на цій сторінці: НЕ ФЕНТЕЗІ!

Так-так, вам не почулося, вигадниця Санька, мати драконів і тикодінів, написала щось, окрім містики та фантастичних галюнів, які сняться цій божевільній. До речі, більшість ідей для моїх книг і справді наснилися мені. Взагалі, це одна з причин чому я так обожнюю ту шляхетну справу - поспати. Мені мозок такі фільми класні крутить, ви б знали. Іноді страшенно шкода, що не можна записати усі сни на якусь флешечку і ткнути її до ноутбука й почати писати нову історію. "За мотивами моїх снів" - значилося б на першій сторінці.

Проте історія, яка вийде вже сьогодні ввечері, зовсім не наснилася мені. На написання короткого любовного роману, який заразом я ще й ідентифікувала як фанфік, "Голос за стіною. Записки з театру" мене надихнуло дещо інше.

Найперше хочу не те щоб присвятити, але подарувати цю історію моєму підписнику та постійному читачеві моїх блогів - Сергію Ляховському. Я чудово пам'ятаю, Сергію, що ви не фанат не лише мого, а й фентезі загалом. Тож, ця історія спеціально для вас! 

Хочу, аби ви запам'ятали мене не лише як блогера, але й авторку історій. І не хвилюйтеся, це не остання моя робота написана в реалістичному жанрі. Ну а поки будете насолоджуватися чим є. З нетерпіння чекаю вашої оцінки сьогодні ввечері.

Та про все по порядку. Спочатку анотація, аби зацікавити вас усіх ще дужче:

Що має зробити юна талановита дівчина, чиє серце повне мрій, а дух — наснаги здійснити їх? Звісно що, тікати подалі від матері з її немалим статком та набридливих женихів, яким той статок треба чи не більше, ніж самій Марічці. 
Що чекає на молоду акторку в Києві, місті, де може справдитись її головна мрія — стати справжньою акторкою у справжньому театрі? Її, безсумніву, спіткають труднощі. Але обов'язково знайдеться й той, хто підтримає її творчу душу.
І цей хтось живе лише через якусь стіну від неї. І Марічка чутиме його голос. Голос за стіною.

Тож, ця історія - насправді розповідь від імені похилої пані на ім'я Марія Сергіївна, відомої свого часу актриси театру, про те, чого їй коштувало досягти своєї мрії та які труднощі їй довелося подолати, аби стати тією, ким запам'ятав її її маленький світ. 

Крім того, це історія двох споріднених душ, яким не судилося бути разом. Історія з присмаком гіркого шоколаду. Солодко за зустріч та гірко за втрачений час. Що саме мається на увазі під таким порівнянням, ви дізнаєтесь коли прочитаєте "Голос за стіною" уже сьогодні ввечері, о 18.00. 

Ну а тепер щодо історії написання цього оповідання.

Скажу чесно, оригінальний сюжет належить не моєму перу. Основою вже мого власного твору стала вже знайома, як джерело мого натхнення для коротких історій, - пані Олександра Каднікова. Її одноіменний міні-серіал у ТікТоці трапився мені вже досить давно і справив просто неймовірне враження.

Але мені, як і завджи, забракло деталей. Бо ж вона "вивозить" свої історії лише за рахунок діалогів та своєї акторської гри. Я ж попрошу вас познайомитися з моєї версією цієї чуттєвої історії талановитих людей. 

Близько 70% написаного є наслідком моєї і тільки моєї фантазії. Зміна деяких імен, додавання нових, але страшенно важливих для кращого розкриття сюжетів героїв, купа потрібних та цікавих деталей, що зробили історію особливою та вартою вашої уваги та оцінки.

В оповіданні також присутній вірш, написаний за сюжетом одним із героїв. Проте цей вірш, хоч і не був частиною оригінальної історії Каднікової, бо зв'явився дещо пізніше, здався мені страшенно підходящим для моєї версії. Він допоміг розкрити основну думку мого твору, те, що я, навідміну від самої Олександри, хочу донести до вас.

Чудовий же епіграв до твору був вигаданий мною особисто. Напів уві сні, коли я вже збиралася остаточно заплющити очі, а потім мій втомлений, але досі повний геніальних ідей мозок згенерував мені настільки влучний до історії вислів, що я підхопилася з місця та поквапилася записати його у нотатки на телефоні. Щоправда вранці наступного дня я внесла деякі праавки, врховуючи як саме я записала цю свою ідею. Пропускаючи по букві та відверто начхавши на знаки пунктуації.

І все ж епіграф я вважаю найкращою частиною "Голосу за стіною".

На цьому у мене... Ха, що, думали все? Ні-ні, дорогенькі, я ж обіцяла приготувати для вас гумореску Павла Глазового, пам'ятаєте? Отож, до вашої уваги мій улюблений шедевр, що належить його авторству:

- Я давно у тебе, татку, 

Хочу запитать,

Ти скажи мені, чи свині

Яблука їдять? -

Батько мовив:

- Звісно, їли б,

Тільки в тому суть,

Що вони не огірочки,

Високо ростуть.

 

І напрошуються з цього 

Висновки прсоті:

Щоб тебе не з'їли свині,

Будь на висоті!

І таку гумореску я обрала зовсім не з проста. Адже вона точно здасться знайомою для усіх нас, еге ж? Кожен має серед своїх знайомих тих самих "свиней", які ніколи не вірять у нас, сподіваючись своїми чи то заздрощами, чи то нерозумінням важливості для нас сенсу нашого життя - творчості, з'їсти нас з нутрощами. Але ми не огірочки. І завжди маємо бути на висоті. 

І цю висоту кожен з нас обов'язково здобуде. І я в тому числі.

Тож, висоти нам усім, друзі підписники та решта букнетівців!

Усім щастя та поменше таких "свиней" у житті.

Санька схиляється у прощальному поклоні, але не зменшуючи висоти свого щабля. Лишайтеся на моїй висоті разом зі мною. Па-па!