Відгук на книгу "Зберігачі"!

Привіт всім,

Сьогодні відгук на книгу "Зберігачі" Тетяни Гищак в рамках безстрокового марафону.

Акуратно спойлери!

Книга мені сподобалась, це чудове підліткове фентезі, що розповідає в першу чергу про життєвий шлях Дена(Деніела),  що походить з Долини Троьх Озер. Історія починається коли йому від восьми до десяти років, в нього є старша на чотири роки сестра Лейла, яка дуже добра і завжди підтримує молодшого брата. 

Найбільший страх головного героя — вовки, тут вони навілені розумом і інтелектом, який дуже подібний до людського, також я зрозуміла, що їх розмір більший, ніж в звичайних. Одна з найважливіших персонажів першої частини, вона хранителька, її завдання охороняти селище, де проживає Ден. Вона чимось мені подібна на цілитеьку, можна сказати це одне з її першочергових завданнь.

Я трохи відійду від сюжету та розберемся з силами головних героїв, всі хто проживають в долині телепати, вони можуть читати думки. Лейла учениця Сивілли, колись вона також має стати хранителькою, вона ніколи не зможе мати своєї сім'ї, адже її родина, це всі жителі селища. Також в мене є тут міні теорія, що село де проживає головний герою, так віддалене, через силу його мешканців, через що інші люди їх остерігаються. Ця думка з'явилась ще на початку, з часом я знайшла їй якесь часткове підтвердження.

Сила зберігачів передається разом з "духом", про його значеннчя ми дізнаємося пізніше.

Зараз виділю для себе один з великих плюсів усієї книги, вириманість в одній стилістиці, часові епосі та прототипі. Епоха в якій відбуваються всі події дуже подібна на високе серодньовіччя, авторка чітко дотримується технологій, які були доступні в ці часи, тут електрику, бойлери, адрелін і решту гормонів не зустріти, за що від мене великий респект. Текст однорідний, тут не зустріти слів з багатьох діалектів та сленгів. Що до витриманості, яку я охрестила як один прототип, поясню, письменниця чітко визначилась з тим, що описує книгу, тут не зустріти елементи різних культур, які вимішані без жодного розуміння.

Єдине що мене трошки зачепило, це польське прізвище графа Залецького, хоч всі інші імена та прізвища в більшості або німецького, або англійського походження, через що граф створював ілюзію його відірваності від решти персонажів, деколи мені здавалось, що він не цілком розумів менталітет та причини поведінки героїв.

Перша драматична подія книги це зимування, перед тим все, що відбувалось до того здавалось чимось легким й подібним до дитячої казки, після чого початок таких подій сприймався як холодний душ, хоч і для мене опис зимівлі здався трішки занадто коротким, я б бажала взнати набагато більше, про ці події.

Там ж з'являється згадка про землю диявола, де людина стає звіром, хоч її назва була для мене дивною, адже інших згадок про Диявола не було. Також ми взнаємо, що брата головного героя вбили вовки, що могло і стати причиною страху Дена.

Великий плюс, ще прописаність багатьох елементів, ми отримаємо пояснення на багато важливих запитаннь, вони, як причина того, що середнє озеро не замерзає, не залишається непоясненою.

Перше велике випробування, це хвороба, що забирає маленьких дітей, прихопивши з собою і сестру Дена, Ельзу. 

В першу чергу це книга про дорослішання головного героя, він потрапляє за межі долини, покинувши попри все в більшості ідеальний світ і зустрівся з справжнім людським світом, потрапивши в людський звіринець графа. Він робить спробу повернутись  своє селище, але зазнає невдачі, поселення виявляється апсолютно пустим, здається, що воно покинуье вже  давно.

Виявляється, що друга дочка графа, Нікколета хворіла на проказу, від якої можливо загинула й її мати, дівчинку важають загиблою, але вона була частково зціленна Грінгардом, шрами й хвороба залишилась, але вона вже не загрожувала її життю.

Чому людей з-за долини називають чужими?

Це можна просто зрозуміти дуже просто, більшість людей, які проживають за її межами, можна сказати морально гнилі, вони зациклені на собі та матеріальних ціностях, рідко простягаючи руку допомоги іншим.

Герой минає всі перешкоди і досягає мети, хоч і не так, як бажжав з самого початку. Я розглянула тільки перші дві частини з шести, щоб не розкривати сюжет повністю. Книга дуже добре написана, тут немає сюжетних дир, склейок та протиріччя в подіях. Думки та мотивації головного героя логічні та не протиріччять один одному.

Навіть другорядні герої не здаються плоскими, ми легко можемо зрозуміти їх мотивації, гарно пропрацьована їх психологія. 

Також що до арок персонажів, кожна з них пропрацьована та не обрубана, хоч і Лейли мені трохи не вистачило.

Зауваженнь до тексту в мене немає.