"Я спочатку гарчу, але до кінця тиради Луани переходжу на скигління, визнаючи її правоту. Мій дракон вимагає його випустити та обіцяє все залагодити. Я не знаю, як вимолити в коханої пробачення, тому погоджуюсь і відпускаю свого звіра, благо ми знаходимося в саду.

Ледве обернувшись, моя звірюга розпласталася перед нашою Парою і поповзла до Луани на череві, скигляючи та вибачаючись. Мій садівник мені цього не скоро пробачить, бо я проорав черевом увесь квітник, а що не встиг прим’яти – вирвав зубами з коренем і кинув до ніг дружини.

Продовжуючи скиглити, я дуже повільно, але наполегливо обернувся навколо Луани, акуратно обвивши її шипастим хвостом і обійнявши крилами.

Поклавши голову біля її ніг, я глянув знизу на мою кохану та обережно висунув роздвоєного язика, намагаючись її лизнути. Слина примарних драконів отруйна, для всіх, хто не є членами зграї. Може тому, моя перша дружина – Арія, уникала підходити до мене, коли я був у звіриній формі? Хоч я і поводився з нею дуже обережно.

Але зараз моїй коханій нічого боятися. Для Істинної, моя слина подіє як афродизіак. Мені б тільки зловчитися і торкнутися її язиком! Саме в цьому й був твій план, звірюга?"

"ДИКА СЕСТРА"