Кусочкок із нової глави про потрапляночку ;)

Мейрі

Гальбрет, в темницю її – не дивлячись на мене промовляє жінка. Яка темниця?

— Ви не маєте права. Не знаю що у вас тут відбувається, та ви занадто вжились у роль – спокійніше говорю, та встаю гордо піднявши голову.

Моя відповідь тільки сильніше її розлютила.

— Я фрейліна покійної королеви, яку залишили слідкувати за порядком у палаці, а хто ти така, потрібно ще дізнатись– гордо піднявши голову промовила жінка, а тоді клацнувши пальцями відійшла на крок назад.

Здоровань швидко наблизився до мене, та одним рухом закинув собі на плече. Мої руді кучері торкалися підлоги, і коли вони встигли так відрости? Можливо це все сон? Або хтось вирішив зняти пранк наді мною.

— Це пранк так? Мене знімають? Це покажуть на ютубі? – швидко запитую, та відповіді так і не надходить. Гальберт мовчки продовжує мене нести темним коридором, який освітлюється факелами на стінах.

Можливо Діана постаралась, але день народження у мене тільки за тиждень. Якщо це вона, то їй буде непереливки за те, що мене облили водою. Фрейліна королеви, придумали таке.

Двері відкриваються, ми починаємо спускатися сходами, тут доволі прохолодно. Як тільки я не прокинулась, коли мене переносили?

— Містере Гальбрет, не могли б ви відповісти на моє запитання? – ввічливо запитую, можливо хоч так він відповість.

У відповідь багатозначна тиша, ніхто не відповість на мої запитання, можливо у нього немає слів? Точно, він грає німого.

Мене кладуть на холодну землю, тухлий запах одразу ж вдаряться в ніздрі. Не встигаю я зробити й кроку, як залізні двері із сильним шумом зачиняються. Починаю стукати по них, та гукати, тільки у відповідь знову тиша.

— За такі пранки карати повинні – кричу, та б'ю ногою по дверях. Від чого вона одразу ж починає боліти.

Як вам?)