Весільний ранок у Вегасі.

Привіт, мої любі Натхненники!!!
ЗНИЖКА 15%
"Весільний ранок у Вегасі".

Книга про Айві та Блейка друзів Анабель та Майка.

Уривок:

— Не кричи так… Сусіди подумають, що ми взялися за нові подвиги. — Блейк усміхнувся лукаво.

 Стоп! І ще раз – стоп!

  — Постривай… Прошу… Я нічого не розумію… Ми що одружились?

  Відриваючись від моїх губ, які боліли від цілунків, Блейк подивився на мене і похитав головою.

  — Так.

  Я добряче його штовхнула у груди, і він впав на ліжко сміючись так, наче нічого такого дивного не сталося. Трясця! Та ми ж одружились! Це хіба кожен день відбувається?

  — Тобі смішно? — Я не могла повірити в те, що відбувається. Моя голова тріщала від алкоголю, а тепер ще й від новини, яка ошелешила мене. Закутавшись у простирадло, я подивилася на оголеного бога, який сперся на лікті та дивився на те, як я червонію. 

  — Навіщо ти загорнулась? Тобі Нагадати, що було? — Він підняв брову і ще ширше усміхнувся.

  — Це я якось сама згадаю… — Я зіскочила з ліжка і почала ходити туди-сюди по нереальному номеру, який навіть не змогла оцінити до цього. Хоча… з якого боку подивитись… — Краще поясни, як так сталося, що ми опинилися…

  — В каплиці?

  — Так. — Зітхнула я і от-от мала розплакатись під дією паніки та ситуації, яка захопила мене у полон.

  — Вчора після першого… Другого… і третього разу… Пам’ятаєш це? — Блейк облизав губи і я зробила теж саме, бо так – я згадала. Особливо добре я пам’ятаю з чого все почалося… 

  — Пам’ятаю.

  — Тож, після третього раунду – ми вирішили, прогулятись… Вірніше, ми захотіли зробити це на вулиці бо ти цього ніколи не робила. Коли ми спускались – у ліфт завалились Майк і…

  — Анабель.

  — Так. Ти це пам’ятаєш?

  — Походу того, як ти розповідаєш, я складаю свій персональний пазл.

  — Я б сказав «наш» персональний пазл, дружинонько. — Він знову вишкірився. Його це явно веселило.

  — Ну? Не тягни… розповідай, що було далі.

  — Ми домовились з ними випити в барі. Як ти зрозуміла, там ми зустріли всіх інших… І…

  — Трясця! Як таке може бути?!

  — По твоїй реакції видно ти щось згадала… — Блейк посунувся на ліжку, а я мимоволі подивилася на те, що зводило мене з розуму цілу ніч. Він сів на краєчок ліжка і посміхався.

  — Так. Туалет в клубі… Капець! Чому не на вулиці, що пішло не за планом?

  — Анабель та Макс. Ми робили ставки і пили, хто що і де зробить… Або не зробить.

  — Я так розумію, що всі хотіли виграти. — Зітхнула я. 

  — Так. Є таке.

  — Тільки не говори, що ми просто ставили на те, чи одружимося? Прошу… тільки не це. — Я дивилася в його очі, які говорили мені, що я була права. Трясця! — Не може бути. — Я похитала головою і відчула, як очі защіпало від сліз.

  — Тихіше, солодка. Чого ти? Ми сьогодні ж розлучимося. Це ж простий папірець. Це Вегас, крихітко! — Блейк так про це говорив, що я мимоволі крізь сльози посміхнулась.

  — Це правда? Ми вже сьогодні розлучимося?

  — Невже я такий поганий чоловік? — Піддражнив мене він.

  — Я тебе навіть не знаю.

  — Знаєш. Особливо твоє тіло. — Він потягнув мене і я приземлилась на його коліна. — Як що до того, щоб прийняти душ разом?

  — Блейку. Нам потрібно одягатися і йти. Я не приїхала у Вегас, щоб одружуватись.

  Він розсміявся.

  — Я теж. Але...

  — Вибач, Блейку,… але… я не можу.

  — Вночі ти теж так говорила. А потім… ти благала ще, а коли отримувала – говорила, що більше не можеш. А потім по колу…

І запрошую до книги в якій іскрить!!!

“Шалена ніч у Нью-Йорку” 

Зараз найвигідніша ціна. За кілька днів буде хепі енд!!!