Рецензія на Діана Козловська, цикл оповідань

Вітаю любі читачі та марафонці. В рамках  безстрокового марафону від пані Гищак прочитала 

цикл оповідань Діани Козловської "Сім смертних гріхів з яким ви можете ознайомитись тут. 

Отже розповім про свої враження. Всі оповідання мені дуже сподобалися. Й хоча я з обережністю ставлюся до містики цей цикл прочитала за кілька годин. Я ніби занурилася в психологічний триллер. Тут не тільки містика й детектив та багато психологічних моментів. Перепрошую за те повторення. Щодо мене то я не шкодую потраченого часу на роботу пані Діани.

В циклі сім книг й вони пов*язані між собою однією історією двадцятирічної давнини. Кожне оповідання читається окремо, але вже з першого ми розуміємо, що це початок дивних та заплутаних подій. Автор поступово нас доводить до логічного кінця. Багато спойлерити не буду, а трохи пройдусь по кожному оповіданню. Бо героїв тут багато читачі вже самі з ними ознайомляться.

Починає цикл оповідання "Дзеркало" в якому дівчина Мар*яна з мамою приїжджають на похорони бабці в те саме славнозвісне село, де відбуваються всі події. На мою думку краще б вони взагалі туди не їхали, але читачі б тоді не мали змоги спостерігати за клубком містичних подій. 

Друге оповідання "Свічка" теж не менш емоційне. Воно нам розповість про дівчину Марійку яка не дуже вірить в себе й від цього страждає. ЇЇ придуманий світ руйнується в одну мить, що і приводить до трагічного кінця. Але додам, що  в автора все логічно продумано.

Третє оповідання "Полум*я" вразило мене набагато більше чим два перших. В хорошому розумінні цього слова. Нам досить реалістично показано, як ілюзії можуть зруйнувати життя людини. І як варто з уважністю обирати собі пару. Це нагально показує приклад героя оповідки Сергія.

Четверте оповідання "Голод" мабуть є одним з ключових в циклі. Чому? Зрозумієте якщо почнете читати цикл. Скажу тільки одне, що героїня історії Ганна як на мене повністю заслужила свою смерть. "Що посієш те й пожнеш". Одним словом.

П*яте по рахунку оповідання під назвою "Сморід" й тут не тільки йдеться про фізичний сморід, а й про духовний. Павло  п*яниця та жебрак. Його життя перетворилося на звичайне існування. Він втратив чистоту душі й почав гнити зсередини. Морально. Саме це й згубило його.

Шосте оповідання "Каяття" одне з найважчих в циклі для мене. Тому що тут описується про те як віра у Всевишнього іноді використовується для прикриття власних пороків та гріхів. Священник Микола на перший погляд свята людина. Але що він приховує під своєю рясою?

Останнє сьоме оповідання "Матір" є заключним в циклі. Воно нам чітко пояснює всі події, що відбувалися до цього. Так ця частина історії більше приділяється бабі Раї. Яка є наскрізним персонажем. Але на мою думку саме з її вини сталася жахлива подія двадцять років тому, яка й привела до таких наслідків.

Отже загалом, щоб у всьому розібратися краще прочитати весь цикл. Назва сім смертних гріхів теж має пояснення. Кожне оповідання висвітлює гріх яким страждає персонаж. Але який не скажу. Це вже кожен хай подумає сам. 

Мені цикл сподобався. Трохи покаталася на емоційних гойдалках, але воно так і має бути в даному літературному жанрі. Автору успіхів і нових звершень!

З повагою Лада Короп!