Тема емоційної втоми гарненько зачеплена в сьогоднішньому оновленні від імені Ліри, але сама я також трохи втомилась, якщо чесно)

І зупинившись, замислилась над тим, що найбільше ми втомлюємо себе самі...

Коли очікуємо від людей того, чого вони нам дати не можуть.

Коли намагаємось контролювати те, що ніколи не було і не буде в нашій владі.

Коли шукаємо винних у своїх негараздах всюди, крім в самому собі.

Коли чекаємо, що хтось залізе в наші думки, відчує наш емоційний стан, замість того, щоб просто звернутись по допомогу.

Ми боїмося, що нас не любитимуть і не сприйматимуть такими які ми є, бо не сприймаємо самі себе.

Але ж стосунки з собою, то найголовніше. Хіба ні?

Я працюю над цим постійно, іноді здається, що результату немає, але зупинятися не варто.

Можливо, Іринка права в усьому щодо Ліри та її ставлення до Славка, саме тому ця дівоча дружба розпалася. От тільки Іра так само ставиться до свого Дена, і говорила вона скоріше про себе, ніж про Ілліріку.

Якщо ви сприймаєте все, що відбувається навколо занадто особисто, шукайте відповідь в собі.

Хочете, щоб вас почули та зрозуміли? Дайте собі це самі.

https://booknet.ua/book/obirayu-sebe-b425939

Ще трохи побудемо з героями ОБИРАЮ СЕБЕ, дуже мені відгукується ця історія. Поромантизуємо з молодіжкою, бо наступна книга буде хардкорною)

Обіймаю, ваша Лоре Лея