Прийняла челендж від Мері та Грег Шевченки.

Ось що вийшло.

Обман

Вірунічкі було 10 коли вона вперше його зустріла. Тоді біля собору її оберігав ангел охоронець. А вона не підозрюючи нічого пила свій  огірковий лимонад . Дивний напій був, відсвіжний та ледь пахнув огірками. Віра любувалась небокраєм та подумки поверталась до своєї мрії. Вона хотіла стати дорослою, не задумуючись що плин часу і так надто швидкий. 

У  незнайомця були свої плани на цю юну душу. І він придумав хитрий план, після якого охоронець  втратить  силу, а душа Віри милосердя. Анафема  дівчинки колихне чашу вагів в сторону пекла. 

Потираючи лапи, демон перетворився в парубка 15 ти  років. Разом з вірним псом, терпелюк направився в сторону дівчинки. Під ніжним хутром песика ховалась гонча інферно.

—  Яка гарна собачка, —  дівчинка писнула від задоволення, вона не очікувала такої здибанки, а  погляд тваринки заворожив її.

Охоронець відчув біду, але чим більше дівчинку гіпнозувала тваринка, тим слабкіший голос охоронця відбивався в підсвідомості.

— В тебе нічого не вийде, — ментально відказав демон охоронцю, що бачив справжнє лице почвари. Але ангел вірив у дівчинку, як би зальотчик не намагався її звабити.

— Про що ти мрієш? —  Запитав хлопчик. Віра отетерів від несподіванки просто мовчала, якийсь час. Але діти були довірливими істотами, невинними, чистими й демон цим користувався. Віра з цікавістю розглядала нового знайомого. 

Хлопець здавався дружнім, хоча старші діти зазвичай її ігнорують. Він наче з улюбленого аніме. В  темних очах танцювали чортики, а посмішка була заразною.

— Я не знаю, —  відповіла вона після паузи. Проте це була брехня, ВІра знала, вона бачила це у своїх снах.

Чарівного молодого чоловіка, харизматичного.  Шарм якого наповнював її всю. Вона відчувала себе героїнею діснеївських казок. І в цьому хлопчику було теж щось таке, що притягувало погляд.

Собака лизнула її шершавим язиком і дівчина зойкнула.

—  Ти подобаєшся Ментору, — кивнув він на пса, та продовжив своє —  що якщо я можу здійснити твою мрію? —  відповів хлопчик.

—  Ти ж насправді прагнеш свободи, від батьків, від контролю. Ніхто з нас не любить контроль та настанови, —  насупив він брови.

 — Звідки ти про це знаєш? —  Недовірливо спитала дівчинка.

 — Я пройшов все це, і тобі можу допомогти стати дорослою?

 — Це неможливо.

—  Просто скажи що ти цього хочеш.

Вірунчик задумалась, а потім кивнула.

Демон усміхнувся та протягнув їй руку, потискаючи. Охоронець закричав, а потім розвіявся попелом. Все навкруги потемніло, наче  великий змій проковтнув сонце. А коли все закінчилось, сонце знов повернулось. Все повернулось, але всередині  відчувалась якась пустка. Не було більше ні хлопчика, ні собаки. Але Віра ще не знала, що це лише початок і за небокраєм за неї ще поборються...

Передаю челендж таким авторам : Ірина Скрипник, Юрій Цорулік, Леся Кольцова, Crazyauthor, Крістіна Мілтон