Друзі, оновлення виходитимуть три рази на тиждень. Понеділок-середа - п'ятниця.

Оновлення вже на моїй сторінці. Переходьте за посиланням, щоб прочитати.

Уривочок:

— Не дивно, що я вас переплутав. Ви з сестрою дуже схожі. Я Мирон. А вас як звуть? Він простягує мені руку, і я нарешті отямлююсь і згадую, що теж маю щось сказати. Я не можу відвести погляд від його великої долоні, яка чекає на мою руку. Думки плутаються, але мені все-таки вдається торкнутися його пальців. Наші руки кілька секунд погойдуються вгору-вниз, а потім різко відпускаю його руку. — Що скажете? — питає Мирон і я знову ціпенію, адже не розумію, що він має на увазі. — Ну ви так пильно на мене дивилися, що я хочу почути вашу оцінку. Припустимо, — він постукав вказівним пальцем по підборіддю, -- за десятибальною шкалою. — Ще чого! — йому наша бесіда явно приносить задоволення, але я не збираюся тішити його его. — Завжди цікаво, яке враження ти справляєш на людей. Особливо на красивих жінок. — Самовдоволений нахаба, — видаю я і відвертаюся, щоб іти в будинок. Нова глава: — Агов, сестричко! Ти в порядку? — Лєна з’являється, як завжди, стрімко і нізвідки. Її веселий голос лунає над пляжем, — А, це ти Мирон. Когось шукаєш? Чоловік лише посміхається і нічого не відповідає, і я рада, що можу переключити увагу на сестру і уникнути каверзних запитань Мирона. Він проводить рукою по волоссю, і я спостерігаю, як темні пасма на секунду затримуються на чолі, щоб знову впасти на примружене ліве око. В горлі утворюється ком, який я голосно ковтаю. Мирон стиха сміється. Цей чоловік знає собі ціну і те, як впливає на жінок. — Ходімо звідси, — каже сестра, недоброзичливо дивлячись на Мирона, який, нітрохи не соромлячись, стоїть, спершись на поруччя. Тут стає занадто людно. - Я чекатиму нашої наступної зустрічі, — гукає нам вдогонку. Читати за посиланням: https://booknet.ua/reader/teplo-prizahdnogo-soncya-b427138?c=4618315