Всім доброго часу доби! Вчора мені накидали купу різних слів, в том числі і незрозумілих. Схоже я комусь зробив щось погане…. А як ні… То зроблю!.. }=)
В будь-якому випадку у мене було 22 слова, які я вплутав в текст, і наче непогано вийшло) тож можете почитати та оцінити)))
Страх, еротика, коханка, вакханалія, добрий, ексгібіціоніст, краса, вітальність, геометрія, кривина, курдюк, хвостик, піпідастр, бомбочка для ванни, гель для душу, раклі, неоромантизм, охрініти, забаганка, апокаліпсис, кавунчик, жерло.
Побачення 21 сторіччя
Вже була рівно четверта година по обіді. Він сидів та помітно нервував, страх повільно огортав його. «А що як вона не з’явиться?», «А що як вона побачила його і вирішила не підходити?», «А що як подумає, що мені потрібна лише коханка?». Ці питання не давали йому спокою, адже раклі вже помітно спізнювалася.
Хвилинна стрілка повільно робила нове коло. Аж раптом позаду почувся приємний жіночий голос:
- Євгене? - перед ним стояла приваблива дівчина.
«Охрініти, яка краса!» - тільки і подумав Євген. А сам відповів:
- Так, це я! Ліза? - вирішив він уточнити.
- Так! - вона приємно посміхнулася. - Вибач, що запізнилася. Транспорт погано ходить…
Вона сіла навпроти і почала розглядати хлопця. «А він красунчик», - підмітила вона для себе і розпливлася в приємній посмішці.
- Я замовив суші, сподіваюся ти не проти?! - чи то запитав, чи то стверджував Євген.
- Зовсім не проти, люблю суші! - Лізі сподобалося, як цей хлопець з самого початку проявив ініціативу.
- Нам ще чекати хвилин п'ятнадцять… - він на секунду зам’явся, - …розкажеш трохи про себе?
- Ну, мій зріст та вік ти і так знаєш… Працюю я бухгалтером… Краще щось запитай, бо не знаю що казати… - вона знизала плечима.
- Хм… - запанувала недовга пауза, Євген думав. - Чим ти займаєшся вдома? Що подобається робити? Як відпочиваєш?
- Ем… - Ліза не була впевнена, що треба ось так все розповідати. - Ти вважатимеш мене ненормальною… - вона трохи почервоніла.
- Не думаю, - тепер він знизав плечима.
Вона ще хвилинку уважно роздивлялася його, і все ж наважилася:
- Я люблю чистоту і порядок у себе в квартирі. Тож намагаюся якомога частіше прибирати, мити підлогу, знімати павутиння. Та й сама люблю «відкисати» в гарячій ванній. Тож… як з’являється хвилинка, я або прибираю, або йду до ванної…
- Ну, наче звучить нормально, - приємно посміхнувся він. - А хобі є?
- Це і є мої хобі, - ще сильніше почервоніла Ліза. - Постійно з’являється нова забаганка, щось купити і полегшити всі ці процеси. От нещодавно купила новий піпідастр, то павутиння знімати одне задоволення… А ще пахучий гель для душу, і звичайно бомбочка для ванни. Без неї не купаюся… - вона із таким захопленням про це розповідала, що і забула, як цього соромиться.
Нарешті підійшла офіціантка і принесла великий сет суші. У Лізи аж подих перехопило:
- Так багато? Ми ж цього ніколи не з’їмо… - вона намагалася приховати свій подив та захоплення, але випучені очі та посмішка видавали її.
- Ну, значить не доїмо… - посміхнувся Євген такій реакції.
- А чим ти займаєшся і цікавишся? - запитала Ліза, вже запхавши перший шматок суші до рота.
- У мене різні хобі були… - трохи призадумався він. - Колись давно цікавила геометрія. Всі розрахунки, креслення… Мені чудово давалася кривина. Хоча коло та куби теж добре малював. Але якось набридло. Тож зайнявся іншими хобі…
- І якими це?.. - Ліза насолоджувалася суші, бо давно їх вже не їла. В рот залітав вже шостий шматок, і їй було байдуже, чи подумає Євген, що в неї велике жерло в горлянці. Настільки це було смачно…
- Ну… Вже кілька років, кожен вечір я виділяю хоча б пів години на те, щоб почитати. Навіть коли хворію. За цей час «проковтнув» більше сотні книжок. Серед яких були історії про: апокаліпсис, історичні романи, фентезі, автобіографічні книги, гумористичні історії, еротика і навіть книга про неоромантизм.
- Я теж полюбляю книги, - нарешті вона зробила невелику паузу у прийомі їжі. - Люблю читати лежачі у ванній. Нещодавно трапилася така вакханалія у книзі… - вона засміялася своїм думкам. - Коротше, головний герой - добрий ексгібіціоніст… - продовжити вона не змогла, бо гучно розсміялася.
- Добрий ексгібіціоніст? - перепитав Євген. Побачивши, що Ліза ледь кивнула, він і сам розсміявся.
Коли нарешті вони почали заспокоюватися, Євген і сам вирішив згадати про цікавий момент з однієї з книг:
- Я якось читав книгу про народи гір, як вони живуть, чим займаються, як стежать за худобою. І там були фото… - тепер Євген ледь стримував сміх. - Стадо овець, хвостик ледь помітний, а над ним ось такий курдюк, - Євген показав руками великий розмір жирових відкладень, - який більше за їх голови! І це у кожної вівці таке… Уявляю, як воно трясеться, коли ходять...
Послідував черговий «вибух» сміху. Та такий сильний, що почало зводити шлунок, а легені так часто скорочувалися, що було важко дихати. Перша незручність, яка буває під час зустрічі нарешті повністю зникла.
Вони просиділи ще дві з половиною години у кафе, перш ніж вийшли на вулицю.
- Добре, коли людина має таку вітальність, стільки життєвої енергії… - посміхнулася Ліза. - Я дійсно чудово провела час, - посмішка не сходила з її обличчя.
- Мені теж було дуже приємно… - повисла тиша, тож він продовжив: - То може підемо до річки, подивимося на захід сонця? Крім того, треба утрясти обід… чи вечерю, - мило посміхався Євген, що Ліза не встояла.
- Ну, добре, ходімо, - вона була радісна, що погодилася на це. Їй дійсно поки що не хотілося їхати додому.
- То, може ще й візьмемо кавунчик? Закусимо після суші?! - радісно запропонував він.
- Невпевнена, що в мене він влізе, - трохи нервово засміялася Ліза.
- Ну, тоді візьмемо по скибочці!
Євген взяв Лізу за руку та потягнув її до річки. А по дорозі планував заглянути до знайомого продавця, де продають найсмачніші кавуни.
Судячи з того, хто які слова мені писали, є багато охочих повторити все це й у себе в блозі) Приймайте естафету: Єва Ромік, Ален Стеллс та Hanna Trunova }=) За особливим проханням, також передаю естафету - Еммі Берн =))))
Не забувайте, що я викладаю новий роман «Ліс втрачених душ», який ви повинні прочитати! =D
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЙой, трошки знаючи Вашу творчість, готувалася прочитати про перше знайомство двох маніяків)) принаймні, що дівчина у вільний час як мінімум, набиває опудала з власноруч вбитих диких звірів! У будь-якому разі – багатообіцяючий початок! Ма-аленьке зауваження – за твердженням пана Авраменко, посмішка – це глузливий вираз, а приємною може бути лише усмішка.
І якось, були б "вибалушені очі", а не "випучені" – текст мав би вигляд більш автентичний (йой, моє улюблене слово))
Олеся Глазунова, А тут, навіть при правильному написанні, і все одно не зрозуміли)
Дякую))) Поржала досхочу вголос, Катававсію налякала)) Тобі можна романтику писати)))
І все-таки передав мені естафету... Ех, дддякую =)
Дмитро Євтушенко, Елементи чогось там можуть бути навіть дуже сильними))
Я прочитала з задоволенням. Ви підняли мені настрій!
IRMA SKOTT, Дякую!) Приємно це чути)))
Гарне оповідання!!! Все на своєму місці і навіть знайшлося місце для слова "добрий")))
Олеся Мрійниця, Це вже інша проблема)))
Мило). Щоразу дивуюся, як у авторів так класно виходить все сплести в одне ціле)
Lina Dickson, Дякую)
Роки тренувань))
Дякую за естафету))
Історія дуже класна))) Чекаю на ваше слово для мене ;)
Еммі Берн, Дякую))
Ви дуже просили...)))
Зазирну, щось напишу)
Слухай, а ти коли хочеш, то можеш бути таким милим)))
Класне оповідання вийшло. Але тепер +1 бажання...
Хочу сушіііі!
Іра Майська, Висилай)
От бачте, як вплели вправно це "жерло" ахах)) Недаремно мені саме це слово схотілось дати) Коли прочитала — стало дуууже смішно)))) Вираз потужний вийшов)) І оповідання теж!) Така романтика цікава, якою всіх здивували)) І теж схотілось суші, подразнили тут усіх ними:)
Марина Тітова, Дякую))) Воно чудово туди стало))
Бо я теж останні дні хочу суші) І вони майже всім подобаються) Тож вибір був очевидним)
Жерло в горлянці — це топ просто))))))))))
Hanna Trunova, Старався))
Цікаве оповідання. Особливо сподобалось жерло в горлянці. Тепер, коли буду їсти суші, буду згадувати. НУ і ще один креативчик - добрий ексгібіціоніст. Готувалась прочитати про Франкенштейна, а тут ... Милота.
Олеся Глазунова, І не кажи =D
Яка романтика! Навіть не покусав нікого))) Клас!
Дмитро Євтушенко, Дивлюсь))) Тихесенько, мирнесенько))))
Ахах)) я думала ти жартієш про передачу естафети:)
Оповідання супер! Мені дуже сподобалось про велике жерло у горлянці, хоч десь так би мовити приніс жахастику)))))) жартую. Клас, дуже навіть мило. І всі слова лягли ідеально)
Але ще раз повторюю, то була нечесна гра:), ага))
Ален Стеллс, Нууу.... Як є...)
Клас! Мені сподобалося:))) Дуже органічно вплелися слова й цікаве оповідання:))) Хоча я чекала кривавого гелю для душу й бомбочку для ванни з ароматом випотрошених нутрощів:))))
Катерина Федоровська, Десь розповідали лікарі... Якщо колись будеш проходити повз місце де впала та розбилася людина, і відчуєш запах ванілі... Знай, черепу хана... ':-)
Сумнівів немає. Ти впорався!!!!
Дмитро Євтушенко, Кхе-кхе... Ні!
Боже, Дімо! Що це? О_о Де ріки крові? Де безмежна жорстокість?!!!
Чортяко, що з тобою стало?)))
Фантастично цікаве оповідання))) Ти, як завжди, дуже талановито впорався))) А за двокрапку — окремий респект =Р
Дмитро Євтушенко, =P
Дуууже круто вийшло!!!
Я, як прочитала всі слова зі списком разом, змогла охарактеризувати отой набір тільки одним, але точний словом - охрініти )))
О, великий сенсей, схиляю голову!
Оплески лунають, затьмарюючи рев генераторів )))
Олеся Глазунова, Щиро дякую!!!))) Я старався)))
Мало того, Діма, що ви - король вільного жанру, ще й щедрий до несхочу. Варто зачепити, як одержиш віддачу просто в ніс! Отакі ви всі, королі. )))
Єва Ромік, Дякую!)))
Але ж ви спеціально мене чекали... Я вирішив, що хочете отримати передачу естафети саме від мене =D
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати