Вітаю вас, мої любі читачі!

Вашій увазі, як і обіцяла, нова мініповість “Йшли невдахи хибним шляхом”. Про некроманта Адама, якому на голову звалилися пригоди у вигляді… світлої магії. Кінь Каїн, якого побоювався сам ректор темної академії став хіба що не Пегасом. Та і сам Адам став боятися як вогню гулів, білки Лариски, духів та мерців, яких потрібно було упокоїти. Ну, і який з нього після цього некромант?

Навіть його улюбленець – хробак Мао виявився насправді не хробаком. В усьому винна – бабка Гапка, яка по молодості наставила роги самому кульгавому бісу. От він і прокляв її рід. Двічі прокляті – вдвічі удачливі, але не у випадку з Адамом. Бо йому судилося стати світлим прокляттям роду некромантів.

І от він з парочкою таких самих невдах вирушає у путь, щоб зняти прокляття. Бо якщо вірити чуткам, кульгавий біс оселився у лісі. Побудував хатинку та займається городиною.

Некромант Адам, цілитель Бундюк, куховарка Вітляна, хробак Мао, який зовсім не хробак та кіт Валіко йдуть вночі до самого Асмодея. А от що станеться у лісі – про це ви дізнаєтеся прочитавши мініповість “Йшли невдахи хибним шляхом”.

І трохи візуалізації:

Обкладинка з героями

Бабка Гапка

Валіко та Мао

Пафнутій

Ректор, пан Морок 

Кульгавий біс

Дід Панас та домовик Жора

Привід Карл

Пан Арчі Мороз

Пані Елеонора Мороз

Брат і сестра Адама. Дір та Ліліт.

Читайте, коментуйте, діліться враженнями.

Всі гештальти з оповіданнями я закрила. Тепер я вся у “Дотику Півночі”.

Ласкаво прошу усіх до своєї затишної читацької таверни де є місце гумору, пригодам та виру почуттів.