Чи знаєте ви кому належить ця знаменита фраза?

"Рабів до раю не пускають!" - цей крилатий вислів, який нині став надзвичайно актуальним, належить найбільш відомому характернику, знаменитому полководцю, який не програв жодної битви під своєю орудою - козацькому отаману Івану Сірку.

 

Достеменно не відомо ані про походження цього січовика, ані про його дитячі роки. Таємницею окутане й його особисте життя. Відомо лишень, що мав дружину та дітей. Сірко - одна з найвизначніших постатей Козацької Доби, саме тому й обрала його головним героєм своєї наступної книги, яка носить назву "Під лапою Вовка". Цей твір можна буде читати як продовження історичного роману "Льодова пастка Богуна", так і самостійною книгою.

 

А поки що для вас невеличкий спойлер з книги, бо вона сповнена не лише таких же яскравих описів битв та звичайних людських хвилювань, як і в попередньому романі, а й доброго козацького гумору:

 

"- Ні за що не одягну на себе сей сороміцький… - Ганжа підняв очі і вражено замовк, не договоривши. У цього мужнього козака відібрало мову. Вперше у житті.

Перед ним стояв Сірко. В красивих розкішних іспанських панталонах та жабо, щедро оздобленому тонким мереживом.

- А бодай тобі, химороднику, мене ледь грець не ухопив! – вигукнув Ганжа, ударивши себе по ляшкам та не в силах стримати гучного реготу. – Ти схожий на мою сусідку Мотрону. Якось зайшов до неї зранку та застав небораку у спідньому.

Ганжа знову розреготався, за ним луною озвався гучний сміх козацької братії. План Сірка граничив з божевіллям, та їх це аж ніяк не бентежило. Ще й не в таке перевдягнешся, щоб обманути ворога та пройти повз сторожову вежу, відбувшись малою кров'ю. На їх боці була явна перевага – іспанська ескадра, адмірал Мардик, якого вони таки зуміли захопити живим, та ось ці іспанські панталони.

- Отсе, не бурли як той кабан у кориті, одягай на себе іспанську одежину, поглянемо на чию сусідку схожий ти. – весело зареготав у відповідь Сірко та зненацька почав садити гопака.

- Гляди, щоби іспанські шаровари на тобі не репнули, командире, від такого щирого українського танку. – озвався Петро Тур.

На кораблі знову луною озвався козацький регіт, відлунюючись у темних водах Північного моря, відбиваючись від щогол та плутаючись у вітрилах. Січовики спішно переодягалися у іспанські одежі, готуючись до хитромудрої морської пригоди, яка увійде в історію як найбільш хитро спланована військова операція на морі."

 

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Nata Bond
08.07.2024, 14:33:37

Не пам'ятаю у кого з письменникiв читала про цю вражаючу військову операцію. Про цю незвичайну людину ще раз з задоволенням прочту. Щиро дякую!❤️

Показати 3 відповіді
Ріна Март
08.07.2024, 17:00:43

Nata Bond, Дякую!

avatar
Lyudmila Sokolova
08.07.2024, 09:44:02

Ой, чудовий уривочок, має бути цікаво!

Ріна Март
08.07.2024, 15:53:34

Lyudmila Sokolova, Так, дякую ) Ця книга буде динамічніша за попередню, хоча й першу не можна назвати рівною по емоціям, так як там наявні описи битв та особистих пригод і переживань ключових персонажів.

Інші блоги
Тепла зустріч братів?
Хоч я й просив матір не зустрічати мене, як маленького, але вона все одно приїхала в аеропорт. І не сама… І якщо її чоловіка я очікував побачити, то Єгора — ні. І тим більше не радий бачити Григорія Назаренка — батька
Просто автор... чи не тільки?
Вітаю! Хочу зачепити важливу тему для авторів сьогодення)) У сучасному світі, щоб бути автором, потрібно не тільки писати, а ще й бути редактором, маркетологом, дизайнером, смм-ником, таргетологом, піарником і ще багато різного.
Мене тягне до тебе
Роман "Там, де завмирає пульс" для мене — не просто історія кохання. Це своєрідна сповідь. Можливо, ця історія народилася з реального життя. А можливо, це лише гра уяви, у якій приховано трохи більше правди,
Старт передплати "Полювання на принца"!
В мене сьогодні прям насичений день! Хоча, коли було інакше... На моє ПОЛЮВАННЯ НА ПРИНЦА відкрито передплату! Дякую всім, хто підтримує книгу й купує! Перші два тижні ціна на неї буде найменша, після чого її буде
Дистанція...
Ремонт у садибі вже добігав кінця. У будинку затерли останні шви, поставили ту саму піч-духовку, встановили сантехніку. Даніелла дедалі частіше пропадала на верхніх терасах, і ми майже перестали перетинатися вдень. Я бачив
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше