Вітаю. Сьогодні я з новою рецензією у рамках безстрокового марафону.

«Даріус. Демон ночі» Євгенії Вітьман.

Довго відкладала прочитання цієї книги, а прочитавши не розчарувалася, хоча це трохи не мій жанр.

Жанр фентезі. Автор обмежила вікові рамки 18+.

Анотація.

Старовинна істота, отримавши свободу, починає свій шлях в нашому світі. Кривавий слід несеться за ним, бо Даріус – Демон Ночі, створіння котре століттями приховує те чим є насправді. Дочекавшись розладу в сімействі мисливців, котрі вистежували його численні покоління, він вирішує повернутися в Париж, щоб нарешті отримати те чого так давно бажав.

Історія надзвичайно древньої істоти, на ім’я Даріус, який виступає на стороні пітьми. На противагу йому існує клан Одіар. Мисливці, що полюють за створіннями ночі. У книзі автор детально розповідає історію появи клану. Представники якого намагаються знищити Даріуса, і їм одного разу це майже вдалося, але внутрішні негаразди і цього разу стають на шляху до здійснення основної мети.

Даріус – давня істота, яка за роки свого існування вивчила людей занадто добре. Він грає на їхніх бажаннях, і тому виявляється спритнішим за них.

Молоді покоління клану Одіар виявляються не готовими протистояти древньому злу.

Але є у книзі і добро. Адже навіть ставши дітьми ночі, в деяких з них залишається щось людське, саме тому Маріеллі та Флоріану вдається сховати від Даріуса решту клану.

Текст читається легко. Захоплюючий сюжет. Захопили гарні описи і природи і замку в першому розділі. Вони гармонійно вписуються в текст.

Досить детальні описи нападів Даріуса та Флоріана на своїх жертв. Тому якщо вас відвертає від однієї згадки про кров, та різні відірвані кінцівки, то будьте уважні, тут таке є. Саме по цій причині я вказала що це не мій жанр. Але автор вказала вікові обмеження 18+, тому тут питань немає.

Обкладинка. За той час що книга була у мене в бібліотеці, обкладинка змінилася. І тепер після прочитання скажу що вона досить вдала, і відповідає сюжету.

А тепер щодо зауважень. Текст вичитаний, і помилок трапляється вкрай мало, але дещо помітила:

- по тексту трапляються подвоєні тире. В першому розділі це ще було не так помітно, через малу кількість діалогів, але в другому вже стало помітно, і почало відволікати.

- оформлення діалогів. Слова автора після діалогу пишуться з малої літери, навіть якщо вкінці стоїть ! чи ? (Д! – а.)

- в одному із діалогів Маріелли з Флоріаном у підвалі, репліку хлопця виділити з абзацу (- Ти говориш про речі, котрі не розумієш..)

Рекомендую для прочитання любителям історій про вампірів, в яких вампіри – не завжди зло, а люди – не завжди добро.