Книгу Завершено!

"Одружися зі мною негайно!"

#КНИГУ_ЗАВЕРШЕНО
https://booknet.ua/book/odruzhisya-z-mnoyu-negaino-b420869
- міське фентезі
- етнічне фентезі
- романтика
- соціальна нерівність
- дружба та кохання
Вона звичайна сільська дівчина, закохана у свого нареченого. Він шляхтич та гульвіса. Холодний, безпринципний, проклятий маг. Що звело цих двох разом? І чи вдасться їм поладнати? Історія Яринки та Ореста, настільки ж різних, як день та ніч. Яке майбутнє чекає на них читайте у романтичній історії «Одружися зі мною негайно!»

Орест абсолютно не здивувався, відшукавши Даміана в Салоні пані Даяни. Молодик самотньо сидів за одним із столиків в практично порожній залі і повільно спорожнював пляшку міцного алкоголю.
- Як ти мене знайшов? – не повертаючи до брата голови, першим запитав колись наймолодший із Яворських.
- Ти завжди підбираєш мої огризки, - криво посміхнувся Орест, присідаючи навпроти. Яринка покірно опустилася поруч. Взагалі, в такі місця не прийнято приходити з дружинами, та сьогодні бойовик не був готовим відпустити від себе кохану. – Святкуєш?
- Радше оплакую, - надпиваючи просто із горла, відповів молодик. Солодкий аромат меду та гіркого мигдалю розповзався кімнатою. – Прийшов позловтішатися?.. А як же інакше? Вас же тепер двоє! Двоє спадкоємців родової магії, два улюблених сина… Просто ідеально!.. Чого стоїш?.. Давай! Смійся!
Розплюскуючи алкоголь, Даміан різо розкинув руки в сторони, з викликом заглядаючи в чорні, наче сама пітьма, очі брата. Липка рідина тонкою цівкою побігла між пальців та закапала на підлогу, змушуючи Яринку боязко підсунутися до чоловіка.
- Я не з тих, хто насолоджується чужим болем, - презирливо відповів Орест. Весь запал, який досі горів в його серці, раптом згас. Не залишилося ні злості, ні образи! Той, хто зараз сидів перед ним, не вартував жодної витраченої на нього хвилини. - Ходімо, Яринко!..
Звівши затуманений алкоголем погляд на дівчину, Даміан раптом абсолютно тверезо запитав:
- Що, таки повернулася до цього… улюбленця долі? – в хриплому голосі промайнула чи то образа, чи то досада, не зрозуміло. – Даремно! Він не вартий тебе. От побачиш, як тільки випаде шанс, одразу ж зрадить! Не ти перша, не ти остання…
- Даміане!.. – розлючено прогарчав Орест, готовий будь-якої миті кинутися на захист своєї жінки, навіть якщо досі абсолютно не хотів бруднити руки.
- Все добре, - перехопивши чоловіка за лікоть, спокійно відповіла Яринка. Зараз, дивлячись на розтоптаного життям, жалюгідного Даміана, вона не відчувала абсолютно нічого! Навіть та жалість, яка колись поселилася в дівочому серці, розвіялася, наче туман під сонячними променями. Нікого вже було тут жаліти! – Не варто вам за мене перейматися! Я вибрала свою долю і буду за нею слідувати. А от вам давно пора вирішити, чиїм життям ви б хотіли жити: чужими мріями чи можливо власним, яке самі для себе оберете?
Кивнувши на прощання, дівчина підхопила Ореста під руку і попрямувала геть.
- Ти дуже змінилася, - весело посміхнувся бойовик, притримуючи кохану за талію, доки та сідала в карету. Серце вилітало з грудей від одного лише погляду бурштинових очей і раз по раз спотикалося, коли пухкі вуста всміхалися до нього. Що ж буде, коли Яринка нарешті стане справжньою його дружиною? Певно, він збожеволіє від щастя!..
- Здається мені, не лише я, - радісно посміхнулася дівчина, пригортаючись до свого випадкового чоловіка.