Зміни в публікаціях

Всім доброго теплого (аж надто теплого, погодьтесь) вечора. 

Фата Моргана знову миготить над водою. А Санька стоїть на березі й тихо зітхає.

Сьогодні у нас середа, рівно два тижні з того моменту, як приїхав з роботи мій тато та публікації мого останнього допису, і день, коли йому знову доводиться їхати у страшну далечінь. Мабуть, вранці подзвоне і вчергове розповідатиме, як з бурової вони з хлопцями бачили збиття ракети над містом.

Та сьогодні не про це. Якщо ми вже заговорили про дні тижня, то завтра - четвер, другий у тижні день, коли виходять нові розділи "Товариства Елементорів". Чи точніше - виходили.

Так, все вірно. Я змушена трішки змінити графік викладання.

Не зважаючи на літо, часу все ж мало. Сезон ягід закінчується, все те діло треба обірвати та позакривати на смачнющі компоти. Купа літератури на літу, яку треба прочитати. І пошвидше б, а то це "Місто" Валер'яна Підмогильного скоро доведе мене до стану, коли моя клепка увімкне поворотник, повідомляючи у який бік з'їжджає. Себто око в мене сіпатиметься. А ще ж попереду одинадцятий клас, випускний, НМТ. Обрати сукню на перший та останній дзвоник. Визначитися нарешті, що я зроблю зі своїм волоссям. Довге й рідке, ще й непримітного блідо-коричневого кольору, ну шик. А 8 липня у мене перший урок на курсі з підтоговки до історії України, бо я її знаю поганенько. Треба вивчити здоровезький конспект та спробувати неналажати з датами.

Ех, Господи допоможи і прости мені за те, що не ношу хрестика.

Ремарочка: Хрещена-хрещена я. Просто зняла того хрестика ще позаминулого разу, коли голову мила, й поклала десь та й забула нащо він.

А найжахливіше те, що я весь вільний від усього цього клопоту час проводжу в телефоні, якщо пощастить і у центрі села не вимкнуть світло і в мене буде інтернет. Почуваюся як непродуктивна в'яла муха та старий зарослий пліснявою черевик, який усім тиснув. 

Я, звісно, тружуся над рукописом. Зараз сиджу вбиваюся над 29 Розділом, який йде у мене ну просто небачено туго й тяжко. Наче й нічого особливо складного у сюжеті в цій його частині немає. І я точно знаю все що і як треба прописати, але не пишеться щось.

Ледве-ледве.

Словом, підпільна назва цього розділу буде "Слимачок або Санька повільно помирає від відчаю".

Мабуть, мій Муз покинув мене разом з адекватною погодою. Спека несусвітня. Певне, він трішечки плюнув на мене та полетів на батьківщину десь до грецьких морів, відпочивати від нашого українського сонечка, яке зненацька почало вважати себе африканським. Без мене. Паразит такий. Самих тарганів в голові лишив, а мені тепер роби що хочеш.

Так як я виклала уже 14 розділів, а написаних у мене 28, з яких лише три "відполіровані" та готові побачити світ, я трохи загальмую публікацію нових частин.

Тож, кожний новий розділ тепер виходитиме у четвер, кожні два-три тижні.

Для тих, хто вже зачекався продовження та вже почав панікувати куди поділася вітряна Фата Моргана й чому це її робота на Букнеті стоїть, - невеличкий втішний приз. Завтра, о 8.00 на моїй сторінці, у розкладці моєї книги з'явиться новий наступний розділ.

Вибачайте, ні уривку, ні назви відкривати не буду, бо інтрига інтригою, а це буде просото здоровезний спойлер. Тому, чекайте, читайте та відписуйте. Мені страшенно цікава ваша думка!

Ну і на цій ноті я прощаюся з вами та, мабуть, піду спробую ще "повтикати" на той 29 Розділ та допомогти Моллі розгребти всі ті проблеми, що навалилисяя на її бідолашну голову. Моєю головою, власне. Ги-гиг.

Усім надобраніч. Нехай вам насняться ні, не єдинороги, ці гідбриди кобил та райдуг, а місьє Тридеус Третій та засоромить вас за те, що дехто й досі і не почав читати ззахопливу й магічну історію Елементорів. Для вашої безпеки, осоновні примітки цього товариша:

- бузкові очі;

- біле хутро;

- зазнайкуватий вираз котячого писку;

- на "Тридей" відзивається: "Звертайтеся до мене на ім'я, яким я відрекомендувався такій собі Моллі Шор ще дванадцять років тому, або загубіться десь і більше ніколи не дивіться і навіть не дихайте у мій бік, плебеї."

Всіх люблю і обіймаю та чекаю на своїй сторінці!