Після дощу сяятиме сонце (новинка!)
Привіт, мої хороші!
А чи заглянули ви до моєї літньої новинки Після дощу? Пишіть у коментарях)
Якщо ще ні, то ласкаво прошу. Бо в цій книзі ми намагатимемося достукатися до серця крижаного айсберга. І робитимемо це наполегливо, ніжно та дуже віртуозно. Головні герої - дві абсолютні протилежності. Але ж ми з вами знаємо, що різні полюси притягуються, а після кожного дощу сяє сонце.
Ловіть уривочок:
- Думаєш, я не знаю, чого ти добиваєшся? – майже шепоче та проводить подушечками пальців моєю скронею, опускається до шиї.
Шкіра поколює, а моє бідне серце стукає так, наче намагається вистрибнути на самісінький айсберг. Дихати важко, але я намагаюся.
- Чого я добиваюся? – питаю мляво, бо свідомість зовсім задурманена.
- Втерлася у довіру моєї доньки, показуєш мені свій характер, спокушаєш, - його погляд опускається нижче та ковзає моїм тілом. А я відчуваю себе в цю мить обпльованою. – Побачила гарний будинок, охорону, вдівця… хочеш цього всього?
Він киває головою, даючи мені остаточно зрозуміти хід своїх думок. Від його слів робиться душно, до обличчя лине жар, ноги підкошуються, а в голові все пливе. Не знаю, звідки беру сили, але різко відштовхую його від себе. Від несподіванки гора м’язів відходить на декілька кроків, а я користуюся цим та прямую до дверей.
- Біжиш пакувати валізи?
- Що? – різко обертаюся, - і цим вчинком довести тобі твою правоту? – злюсь, страшенно злюсь. Бо усі його обвинувачення безпідставні. Єдина моя вина в тому, що мені дуже потрібні гроші. І саме ця робота здавалася мені найбільш підходящою для цього.
Підходжу до нього ближче та даю ляпаса. Я хотіла зробити це раніше. Не просто вдарити його, а розбудити. Збити з обличчя всю пиху та зверхність. Його голова ледь помітно похитується, але скеля не сходить з місця.
Анотація до книги "Після дощу"
Для мене він холодний айсберг, який змітає усе на своєму шляху. Загадковий, крижаний, неприступний. В його серці падає дощ, на душі вирує буря, яку він намагається втихомирити та приховати від людського ока. Але я відчуваю більше. Бачу те, що сховане під водою. Розумію те, чого ніколи не озвучують. І чітко знаю, що навіть після затяжного дощу завжди сходить сонце.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНе просто заглянула, а навіть підглядаю за процесом ''розтоплення льодовика''))
Reader Lana, Топитимемо його всі разом) дякую, люба)
Така чутлива і хвилююча історія. Дякую, сонечко.❤️)))
Анна Багирова, Дякую серденько)
З нетерпінням чекаю на оновлення!!!!! Дуже захопив сюжет!)))) Дуже жаль маленьку якій потрібно тепло та ласка!!!!!))
Svetlana Mischenko, Ми зігріємо цю маленьку бусинку) І заласкаємо її) Щиро дякую вам, Світлано)
Вітаю. Бачила та ще не була❤️❤️❤️
Виктория Зёма, Ласкаво прошу)
Хах! Нарешті! А я кожного дня в блоги зазирала))
Інна Камікадз, Я знала, що ти тиняєшся блогами в пошуках))))
Ми маємо Сергія... суворого, але люблячого татка. Але він зовсім не вміє, попри всі свої намагання, показати свою любов донечці. І маємо Тоню... дівчину, яка дуже сподобалась маленькій і цим самим насторожила її татка. А ще... у Тоні є таємниця, заради якої вона ладна витерпіти будь-що... Я вже думаю, що в неї є хтось хворий з рідних. Дякую!)❤️✨ Ти повернулась до нас з такою інтригою...)
Віра Вікторівна, Віро, ти завжди все відчуваєш))))
Дякую, моя хороша)
Дуже класний початок!!! )))
Олена Гушпит, Дуже вдячна)
Дуже цікавий початок! Натхнення!
ToriKa Reader, Ох, приємно) дякую)
Читаю з захопленням! Натхнення вам!
Светлана Шевчук, Щиро дякую вам)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати