Щоденник автора | Персонажі-несподіванки

Щоденник автора ― рубрика,

в якій я хочу ділитися

 цікавими чи не дуже митями з процесу письма.

Так би мовити, на пам'ять нащадкам

Сьогоднішня тема запису ― несподівані персонажі.

Мабуть, кожен автор мене зрозуміє: сидиш собі, пишеш книжечку ― і тут ні з того ні з сього вимальовується персонаж, якого ти аж ніяк не збирався вписувати в сюжет, ба більше, якого в задумі й поготів не було! Такі собі персонажі-несподіванки.

У "Порах року. Зникнення Зими" таким персонажем свого часу був Алекс ― старший брат Майка. Тепер без нього неможливо уявити історію. Нехай він і не з'являється дуже часто (поки що), але його невидима присутність чітко прослідковується. Все-таки його вплив на формування особистості Майка просто-таки "неоціненний".

Денис підозріло зіжмурився, але не став допитуватися: тема старшого брата, який так раптово зник саме тоді, коли Майк понад усе потребував міцної опори, завжди була серед них табуйована. 

(Розділ 21. Вибір)

Влад ― персонаж-несподіванка саме в першій книзі "Пір року", бо спочатку планувався з'явитися в другій книзі, але він так просився вийти на сцену, що я просто не могла йому відмовити. Він ― справдешній Зимній, тому його роль дуже значуща і полягає в тому, аби продемонструвати різницю між Майком та іншими Зимніми. І, звісно ж, ми з Владом надовго не прощаємося. Щось мені підказує, деякі розділи будуть і від нього... 

― Ну привіт. Нудьгуєш? ― До неї підійшов той самий незнайомець, солодко всміхаючись. У нього була бліда шкіра з миловидними рисами обличчя, мигдалеподібні світло-блакитні очі, а волосся стирчало їжачком, видаючи брутальну натуру. На перший погляд він виглядав привітним, ніби й мухи не скривдить, але щось було в ньому незбагненно відштовхувальне. Краще триматися від цього типа якомога далі.

(Розділ 15. Судді)

Але найбільшою несподіванкою за майже рік написання "Пір року" став для мене загадковий чоловік у чорному плащі з 21-го розділу. І хоч він і виринув акурат перед самим фіналом, але, відчуваю, ще неодноразово здивує як мене, так і вас. Це був саме той випадок яскравого, однак і таємничого образу, повз який я не могла пройти повз.

Він необхідний історії, а значить, затримається в ній ще надовго.

Однак безперешкодно дістатися до Ескулапа Майкові так і не вдалося: шлях перегородив меч, власник якого був повністю прихований за чорним плащем.

― Дай пройти, ― міцно тримаючи напоготові меча, просичав Майк, достоту не палаючи бажанням встрявати в сутичку з черговою п’янюгою.

― А якщо не дам? ― хихикнув незнайомець.

В думці закотивши очі, Майк, підстрибнувши, змахнув мечем, вдаряючи зверху донизу ― іскри так і посипалися. Одначе, на його щире здивування, супротивник виявився дужим, зумівши не тільки втримати зброю, а й послати у відповідь кілька блискавичних випадів зусібіч, змушуючи Майка відступити назад.

«Тренований», ― підсумував він. А відтак напав із серією знавіснілих колючих атак, сподіваючись прорвати захисні удари супротивника. Вправні, трясця, захисні удари.

Та раптом в розпал захисних ударів Майк збагнув: супротивник грається з ним, мов з кошеням, наче знав, хто він такий, а тому було просто цікаво побачити його в дії.  

― Хто ти такий, чорт забирай?! ― вигукнув Майк, зістрибуючи й перехоплюючи зручно меч, аби бути готовим у разі чого до нових випадів.

― Ти син Астрея? ― басовитим голосом відповів контрзапитанням той. В його тоні проскочив непідробний інтерес.

На дещицю язик став колом у роті, що Майк не міг вимовити ні слова.

― Ти знав мого батька? ― нарешті, оговтавшись, відпарирував він, ні чорта не тямлячи: цього чоловіка він бачить вперше.

― Усі знали твого батька, ― поважно відказав незнайомець.

«Хто це “всі”?» ― хотів вимовити Майк, одначе слова застрягли в пересохлому горлі. Сказано було так, наче його батько був порушником закону, ба більше, найголовнішим з них, ― чортівня якась!

Весело гмикнувши під ніс, незнайомець наблизився впритул до ошелешеного Майка й сунув йому щось в кишеню штанів.

― Хто ж знав, що в Астрея вийде такий здібний, однак ні на що не годний син. ― І, з ненавистю просичавши дивну тираду, покинув таверну.

P.S. Зізнатися, саме цього персонажа я збиралася "прибрати" в наступному розділі ("Бал під Кровавим Місяцем") руками самого Майка. Однак в процесі письма я зрозуміла, що його роль надто важлива, аби ось так-от відразу ставити на ньому хрест. 

До речі, я вже придумала назву для

другої частини "Пір року".

Поділитися?)

До вас часто навідуються персонажі-несподіванки?